Детективна історія однієї української книги

В 1991 році Україна здобула Незалежність. Але, на жаль, влада залишилася неукраїнською і такою є досьогодні. Особливу увагу зовнішні та внутрішні вороги приділили гальмуванню розвитку української освіти, науки, культури, мови, знань про етногенез, історію рідної країни, та не припиняють робити все, щоб українці забули хто вони є і ким є наш ворог. Проілюструємо це на прикладі книг Дарія Світлого, ПРОКИНЬСЯ, НАЦІЄ! ПЕРЕСТАНЬМО ТЕРПІТИ ЗНУЩАННЯ: ЕСЕЙ. ДАРІЙ СВІТЛИЙ , та ПІДЛІ ДУШІ. ДАРІЙ СВІТЛИЙ,особливо зупинившись на історії книги

СВІТОВА МОСКВИНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКА ПРОБЛЕМА ТА ВИЗВОЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. ДАРІЙ СВІТЛИЙ.

Одним з перших місць, де почала поширюватись ця книга, стала “Українська Язичницька Книгарня”, яка знаходилась на площі Слави у Києві. Місцеве юдейство, як тільки пронюхало, що є така книга, почало моментально діяти. На ім’я тогочасного міністра внутрішніх справ Могильова А. В. пишеться лист, від “президента” єврейського форуму України Монастирського А. І., який обурюється тим, що є книги, які пишуть правду.

Не дивно, що Монастирський А. І. не знає законодавства України, але міністр внутрішніх справ і його підлеглі мали б знати, що на той час в Україні не існувало жодних заборон на будь-яку літературу. Така довідка і була надана Сенченком Миколою Івановичем, директором Книжкової Палати України. Проте факт є факт, і на ім’я директора Української Язичницької Книгарні , Анатолія Урбанського направляється ось такий документ:

Зверніть увагу на підставу виклику, в якому зрозуміло, що “президент” Монастирський дає розпорядження капітану української міліції Лисенко О.П. порушити закон!

А головним подразником єврейського форуму якраз і стала книга Дарія Світлого СВІТОВА МОСКВИНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКА ПРОБЛЕМА ТА ВИЗВОЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ.

В газеті Україна Молода з’являється стаття талановитого журналіста Максима Савчука, яка перетворила неадекватну ідею еврейського “президента” на посміховисько для українців і великий пшик в результаті. Ось ця стаття:

Табуйоване чтиво
Єврейський форум поскаржився МВС на «антисемітську літературу» в Києві — тепер продавців книжок викликають на допити

Максим САВЧУК

Єврейський форум на початку серпня звернувся до міністра МВС Анатолія Могильова з проханням перевірити кілька точок продажу літератури у столиці (мовляв, в Україні «відсутня профілактика розпалювання націонал–шовінізму») та попросив зробити контрольні закупівлі книжок. Днями через цей лист міністрові (до речі, так і не завізований Могильовим) до Печерського райуправління міліції вже викликали чоловіка, який продав підісланим від Єврейського форуму людям «Мою боротьбу».

Єврейська громада звинувачує і «Українську язичницьку книгарню» — там продається «Світова московсько–єврейська проблема та визвольний націоналізм», передмову до якої написав Герой України Левко Лук’яненко. Неугодний і продавець із майдану Незалежності — ветеран війни, 87–річний Іван Гнатович Кислюк, який своїм коштом видав кілька українських книжок. Він, мовляв, книгу Гітлера теж реалізовує.

Чим саме образили євреїв продавці, чому книжковий ринок заповнений працею Гітлера і як можна залагоджувати подібні конфлікти, намагався з’ясувати журналіст «України молодої».

«Це кримінал!»

Координатор програм у Єврейському форумі України, кандидат політичних наук Олександр Найман звернення до МВС пояснює бездіяльністю київської влади. Мовляв, Головне управління у справах національностей та релігій при КМДА не реагує належним чином на прояви антисемітизму, кілька звернень закінчилися рейдом і комісією, але практичного результату це не дало. І Єврейський форум сам узявся за моніторинг торговельних точок.

«У нашому виданні «Кієв єврейскій» ми регулярно подаємо результати цього моніторингу — місць, де продається антисемітська література, — говорить Олександр Найман. — Приміром, «Моя боротьба» поширюється на майдані Незалежності «з–під поли» у продавця Івана Кислюка. Її можна придбати на Петрівці (проте тільки у вихідні), у кіосках МАУП на Святошино продаються книжки, що принижують євреїв».

За словами представника форуму, занепокоєння викликає книга «Княжий зов», а особливо — «Світова московсько–єврейська проблема та визвольний націоналізм», написана Дарієм Світлим із передмовою Левка Лук’яненка. Ці книги можна купити в «Українській язичницькій книгарні», що на площі Слави. Там же, за словами Олександра Наймана, висить плакат, що «тут не мають справ із жидами».

На переконання співрозмовника, такі дії — це очевидне порушення 161–ї статті Кримінального кодексу (Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності або ставлення до релігії), і винних потрібно карати.

«В Ізраїлі — можна, а в нас — антисемітизм»

В «Українській язичницькій книгарні» плаката про «жидів» ми не виявили, однак книжку «Світова московсько–єврейська проблема…» знайшли, витяг із передмови Лук’яненка подаємо окремо без коментарів, лишивши право читачеві самому оцінити викладене.

Анатолій Урбанський, товариш власника бібліотеки, — той перший чоловік, якого викликали на допит до райвідділку. Він говорить, що черга чекає і на власника — мінімум через дві названі Олександром Найманом книжки, і «контрольну закупку» тут уже зробили. Пан Анатолій говорить, що викликали його за те, що тут він продав свій примірник «Моєї боротьби», яку читав його батько, котрий цікавився історією. Виявилося, що люди, які так просили продати цю книжку, були представниками Єврейського форуму.

Пана Анатолія обурює кілька речей. Лист, який він бачив у райвідділку, не завізований міністром, а на повідомленні про виклик у міліцію значиться «у зв’язку зі зверненням президента Єврейського форуму України Монастирського А. Г.». «Фактично, наказ капітанові міліції тут дав якийсь Монастирський, — говорить пан Анатолій. — Мене дивує мотив. У чому полягає моє правопорушення? Списку забороненої літератури, затвердженого Верховною Радою, немає. І це ж не означає, що всі, хто читав працю Гітлера, поділяють його погляди. Цей інцидент я вважаю обмеженням прав українців на отримання інформації: з 1970 року «Моя боротьба» офіційно дозволена для продажу в Ізраїлі. І це вважається нормальним. А в нас, в Україні, ця книжка утискає єврейський народ».

Дослідчі дії тривають, Анатолій Урбанський написав пояснювальну записку. А майор Олександр Лисенко, який веде справу, нам сказав, що про подробиці розповідати не буде.

«В українській мові немає слова «єврей»

Як підтвердження. Ось словник Б.Грінченка, як авторитетне джерело: СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

Біля Головпошти на майдані Незалежності ми знайшли й згаданого Олександром Найманом Івана Гнатовича Кислюка. Той розповідає, що проти нього й інших торговців тут уже давно розпочали кампанію. Починаючи від необґрунтованих «наїздів міліції» — хоча Іван Гнатович має дозвіл і свідоцтво, і всі податки сплачує, і навіть суд на право торгувати виграв — до звинувачення в «антисемітизмі».

«Єврейський форум вимагає закрити нас. Але люди мають право вивчати різні книги, цікавитися різними думками. Та вони навіть права ображатися на слово «жид» не мають! — запевняє Іван Гнатович і розкриває словник Грінченка 1907 року. — Він перед усім світом доказав, що є наша нація, мова і є такий словник. У словнику слова «єврей» немає. Є книжки, де слово «жид» зустрічається, і це нормально, бо це українське слово».

Іван Кислюк говорить, що скандал навколо «Моєї боротьби» спричинив нардеп Олександр Фельдман, який мав стосунок до випуску цієї книги у Харкові. «Ці книжки всюди валялися по Петрівці, нам їх пропонували… Але то була ще й сфальсифікована праця Гітлера — вона не має ні наукового, ні історичного значення. Запустили величезний тираж — «розкидали» по ринках і книгарнях, а ми тут ні до чого. Деяку націоналістичну літературу просили прибрати правоохоронці, причому не представляючись, у брутальний спосіб».

«Віра наших предків», «Історія українських козаків», «Феномен України», «Веди й Україна», «Гість з храму предків», «Буття українців», «Українська вишивка» — таких книжок, як у нас, знайти практично неможливо ніде, — додає голова профспілки Ганна Коваленко . — Є про УПА, СС «Галичина» багато політичної та історичної літератури, але є і книжки Ходеса, єврейського рабина з Харкова, широкий спектр літератури. Тепер же, із незрозумілих причин, до нас є постійні претензії — то від начальника відділу торгівлі, то «антисемітизм» приписують».

«Давайте тоді заборонимо інтернет і російські канали»

У Книжковій палаті України, яка займається проведенням книгознавчих та бібліографознавчих досліджень, нам підтвердили, що списку забороненої для продажу літератури в Україні немає, а в Українському бюро лінгвістичних експертиз — що за останній час представники єврейської общини не зверталися з проханням проаналізувати якісь тексти, аби мати конкретні докази проявів антисемітизму.

Голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець, підсумовуючи викладене, висловлює припущення, що даний інцидент — провокація, і хтось виявляє бажання загострити не лише соціальні конфлікти, а й міжетнічні та релігійні. «Коли певна релігійна громада звертається до спецслужб із вимогою якимось чином покарати іншу громаду — це провокація. Бо встановлення законності має відбуватися без підказок громадських організацій, які можуть виконувати функцію наводчиків і стукачів. А оскільки наслідків цієї перевірки не може бути — в Україні не забороняється література, — то це просто викличе обурення зі сторони, за яку бралися контролюючі органи. А якщо є якась громада, яка є прибічником того, що якусь літературу треба заборонити, то тоді, мабуть, наступним кроком має бути заборона іноземних каналів, бо деякі канали, особливо російські, сіють ворожнечу; інтернет — бо там є усі твори Гітлера і його фото зі свастикою. Я впевнений, що є люди, які хочуть читати книги, навіть не поділяючи їхніх ідей. Більше скажу — коли до мене звернулися українські патріоти з проханням підписати звернення до авторів соцмережі заборонити антиукраїнські вислови, я відмовився і довів, що такий документ не потрібний, це ще більше загострить конфлікт. Нелюбов до інших націй — поширене явище. Якщо в нас міністр освіти не любить українців, я припускаю, що є люди, які не люблять євреїв. Тому я би закликав усі громади вирішити проблеми між собою, а не за допомогою скарг Могильову. І треба ініціювати зміни до діючого законодавства, якщо воно не влаштовує більшість».

ЦИТАТА

«В Україні живуть московіти, білоруси, татари, багато інших національностей. Усі вони мають позитивні й негативні риси і не ображаються, коли хтось на них вказує. (…) Емігранти вживаються у національне середовище, поступово віддаляються від прабатьківщини — так діється всюди зі всіма. Окрім євреїв. Вони не хочуть ставати простими звичайними громадянами країни поселення, а створюють свої замкнуті середовища, державу в державі. Їх не задовольняє рівність із громадянами країни поселення. Вони хочуть більшого, хочуть панівного становища, причому досягати цього мають звичку не тільки так, як люди інших національностей, а й за допомогою підкупів, таємних комбінацій, провокацій тощо».Левко Лук’яненко,
з передмови до книги «Світова московсько–єврейська проблема та визвольний націоналізм».

Відгукнувся на цю статтю і автор резонансної книги, Дарій Світлий. Ось його стаття:

ПРОВОКАЦІЯ ЄВРЕЙСЬКОГО ФОРУМУ УКРАЇНИ.

У статті Максима Савчука „Табуйоване чтиво” (газ. УКРАЇНА МОЛОДА за 30.9-01.10 цього року) автором, і не лише автором, а й громадянами України, на яких посилається автор, справедливо порушено ряд дуже важливих для міжнаціонального спокою в країні питань.

„Єврейський форум поскаржився МВС на „антисемітську літературу” в Києві – тепер продавців книжок викликають на допити”, інформує читачів автор статті.

Хоча термін „антисемітська література” справедливо поданий в лапках і про рішення „ТРОЄК” (місцеві „чєкіст”, „прєдводітєль большєвіков” та  „прєдсєдатєль…”) ще поки не йдеться, але ж дивно: причому тут продавці масово видаваних  видавництвами різних країн книжок, якщо ті книжки вільно „мандрують” по всьому світу і так має бути в демократичній Україні.

Мене, автора глибоко гуманної щодо всього людства (а до московитів та євреїв особливо) книжки „Світова москвинсько-єврейська проблема та визвольний націоналізм” глибоко обурює невміння скаржників вичитати в тексті, поданому українською мовою та „язиком” московитів (при цитуванні джерел), вселюдський гуманізм. Я не досліджую ні москвинський, ні єврейський соціуми: подаю у своїй монографії результати досліджень висвітлення проблем московства і єврейства в науково-популярній, філософській, історичній, політичній, публіцистичній та художній літературі.

Важко зрозуміти, і не можна прийняти (!), бажання скаржників заборонити масові потоки такої літератури. Зацікавленість моїх досліджень велика, адже масова література масово читається та тому формує суспільну думку, а далі – суспільний чин. Якраз через це історія знає, наприклад, і вигнання євреїв з різних країн, і стихійні погроми їхніх общин, і знак рівняння між нацистською свастикою та московсько-імперським символом серпа і молота на плакатах і парканах в європейських країнах. Хіба не дивно, що в Ізраїлі книга Гітлера продається вільно, як стверджує автор статті, а київські євреї штовхають на допити в міліцейські дільниці київських продавців її, хоча не мають на таке дійство права; і чия та міліція в Києві?! В своїй книзі не цитую Гітлера, а цитую міжнародного злочинця Гітлера, попереджуючи про це читача, і в цьому величезна різниця. І цитую, щоб осмислити та донести читачам (серед інших і євреям) з порівняльного аналізу неєврейських і єврейських джерел корені трагедії єврейського народу (вигнання, погроми, голокост) задля пошуку гуманних шляхів усунення тих коренів, а не гітлерівсько-сталінського „остаточного вирішення єврейського питання” (говорячи гітлерівсько-сталінського, маю на увазі Протокол №1 – Додаток до угоди від 11 листопада 1938 р. між НКВС і ГЕСТАПО, яким фактично передбачалося винищення євреїв і в СССР). Якщо мої висновки і пропозиції, виткані на основі дослідження масових потоків різної літератури, комусь не подобаються чи хтось вважає їх необґрунтованими, то нехай пише полемічну статтю чи книгу; такий постулат демократії, свободи слова, людяності.

Не витяг із передмови Л. Лук’яненка до моєї книжки, як це підступно подається скаржником, наведений у статті М. Савчука, а вирвана із контексту передмови теза з навмисним опусканням неспростовних фактів її обґрунтування на історичному тлі прозорої для автора передмови (так мені бачиться!) „кагальної інерції”, глибоко розкритої в книзі єврея Я. Брафмана «Книга Кагала. Всемирный еврейский вопрос». По суті, від такого підходу до читання і резекції тексту скаржником, тхне наклепом на велику гуманну  людину.

Після зроблених вище загальних зауважень наведу декілька прикладів.

Приклад порівняльного аналізу важливих тез з неєврейського та єврейського джерел:

«Сионизм доказывает направо и налево, что если евреям удастся образовать в Палестине самостоятельное государство, то это и будет все, что нужно евреям как нации. Но на деле это только наглая ложь, опять-таки имеющая целью обмануть глупых «гоев». Еврейское государство  в Палестине нужно евреям вовсе не для того, чтобы там действительно жить, а только для того, чтобы создать себе там известную самостоятельную базу, не подчиненную какому бы то ни было контролю других государств, с тем, чтобы оттуда можно было еще более невозбранно продолжать политику мирового мошенничества. Палестина должна стать убежищем для особо важной группы негодяев и университетом для подрастающих мошенников».

Вище процитований геополітичний прогноз міжнародного злочинця А. Гітлера, зроблений на початку 20-х років минулого століття (Моя борьба. – Харків: ТОВ „Свитовид”, 2003, стор. 106-107). Нижче процитуємо для порівняльного історичного аналізу тезу сучасного рабина у десятому поколінні „національно визнаного педагога, релігійного лідера і письменника: ад’юнкт-професора в Університеті Йєшіви в Нью Йорку Б. Блєха:

«Многие раввины рассуждают так: если другим народам удалось изгнать евреев с их земли, значит, такова была воля Бога. Изгнание было наказанием за грех. Конечно, мы хотим вернуться, но мы не осмеливаемся начать возвращение. Мы должны ждать посланного Богом  Мессию, который поведет нас назад. В противном случае мы пошли бы против воли Божьей, ведь очевидно, что Бог желает нашего пребывания в чужих странах» (История и культура евреев. – Москва: АСТ «Астрель», 2005, стр. 265).

Ось так! Хочу жити у ЧУЖІЙ(!) країні і буду! А народ-господар ЧУЖОЇ для єврея країни хай іде геть! І питати дозволу його не треба, бо сам єврейський Бог їм це повелів… Проковтнули?! І певно прояснилося лохам у своїй хаті, чому непрошений гість не хоче, щоб народ-господар країни читав різні книги за своїм волевиявленням. І хто тоді господар, а хто гість чи то ґвалтівник-окупант??? І чи морально бути громадянином чужої держави?! Чому не до „многіх раввінов” і не до  Блєха апелюють представники єврейського форуму, а до патріарха української національної і вселюдської совісті Л. Лук’яненка, адже ж він лише і хоче, щоб для єврея-громадянина України не була чужою Україна, щоб той ставав українцем єврейського походження; тобто засуджує  пророковану Гітлером перспективу і блєховську чужість. Впевнений, що у Л. Лук’яненка багато друзів серед українців єврейського походження.  

Приклад для роздумів щодо  призначення антисемітизму:

„…юдеї, мігруючи континентами і розселяючись поміж інших етносів, виявляючи при тому виняткову культурну, комерційну, „колабораційну” та суто родову активність (факти засвідчують загалом вищий приріст та концентрацію євреїв, ніж у корінного населення) зуміли перетворити у найбільший національний капітал саме реакцію на їх „модус вівенді” (спосіб існування) з боку народів, до яких вони ж самі й пристали. Антисемітизм виявився невичерпним золотим запасом, який активно скрізь поміщають, з відомою настирністю й підступністю всім нав’язують, і лихварські відсотки з якого сплачують ті етноси та держави, що мали щастя історично зустрітися з юдеями” (Романюк П. Галицький меморандум. – Львів: Каменяр, 1999, стор. 117).

Чи не за збільшенням лихварських відсотків від „антисемітизму” погнались скаржники від єврейського форуму, прагнучи ємного списку забороненої літератури для українців?

Приклад заміни юдейськими ідеологами давніх своїх видумок протилежними новітніми:

„Конечно, принято было бы думать, что Бог выбрал евреев из всех других народов за какие-то особые достоинства (та ж не „било би думать”, а єврейські творці Тори вклали в „уста Бога” (в Його пряму мову) багаторазове твердження, що саме Він вибрав євреїв своїм народом і повів винищувати інші народи. – Авт.). Но еврейские мудрецы рассказывают об этом несколько иначе. В Мидраше записано, что  Бог обратился ко всем народам мира и спросил их, готовы ли они следовать Его заповедям. Каждий народ сначала спросил о деталях. Чего Он требует от них? Услышав о таких заповедях, как „не укради”, „не убей”, „не прилюбодействуй”, они стали просить о „смягчении режима” – ведь соблюдение этих заповедей нарушило бы их привычный образ жизни. Только евреи были готовы принять все заповеди. И это, говорят раввины, делает евреев не избранным, а избравшим народом” (там же у Б. Блєха, стор.9).

Ось так і не менше! Виставивши інші народи крадіями, убивцями та розпусниками, єврейські мудреці самого Бога перевернули сторч ногами, зробили брехуном.

Приклад істеричного „вопля” московита:

«И если Германия за 6 мифических миллионов до сих пор содержит государство Израиль, то кто же заплатит за 60 миллионов русских, истребленных евреями в России?» (Климов Г. Божий народ. – Краснодар: Советская Кубань, 1999, стр. 236). Певне, має на увазі автор „вопля”  кадрів Політбюро, ЦК КПСС, КГБ, Трійок з псевдами замість справжніх прізвищ та імен.

Неприємних прикладів досить. Їх міріади в різних літературних джерелах, які зовсім не відірвані від реалій життя. То причому ж тут (знову запитую!) продавці книг і автори книг? Зміни потрібні в житті, а не брехня в книгах чи заборона правдивих книг.

Отож, визначившись з невтішними висновками аналізу потоків літератури щодо москвинської і єврейської проблематик та усвідомивши небезпеки, які несуть ті проблематики, в розділах книги з міркуваннями щодо синтезу потрібних змін життя спробував запропонувати обриси гуманістичних шляхів розв’язання проблем, усунення людьми породжених небезпек, консолідації зусиль людства в ім’я кращого майбутнього. Вдумливий читач угледить у книжці навіть гуманний образ месії, який здійснить ПОВЕРНЕННЯ євреїв із чужих країн в землю обітовану. Але прикладів синтезу наводити тут не буду. Читайте, шановні читачі, книжку і книжки. Думайте і дійте.

Д. Світлий

10.10.11

Перенесемось із далекого 2011 року, в рік 2020, і подивимось, чи отямилось еврейство в Україні, чи вирішило, якщо президентом України став напівкровний єврей Зеленський, то їм все дозволено.

На цей раз хворобливою істерикою охопило директора, так званого українського єврейського комітету Eduard Dolinsky. Сторінка цього діяча у фейсбук пише, як не дивно, не про проблеми євреїв, а нахабно обливає брудом українську історію, наших героїв, наші звичаї. І знову вимоги вилучити українські книги з інтернет-магазинів, і найбільша паніка щодо книги СВІТОВА МОСКВИНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКА ПРОБЛЕМА ТА ВИЗВОЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. ДАРІЙ СВІТЛИЙ.

Ось докладна стаття про цього “борця з антисемітизмом”:

“Директор” всіх євреїв в Україні, Eduard Dolinsky, закликає вилучати з інтернет-магазинів українські книги.

На завершення цієї історії хотілося б запитати у наших правоохоронних органів і влади. Чому різним антидержавним центрам так комфортно живеться в Україні? Якщо якийсь зайда забреде у ваш дім і почне ображати ваших батьків, вашу дружину і дітей, згадувати недобрим словом ваших дідів і прадідів, вказувати , де вам спати, що вам їсти, про що вам думати, то які будуть ваші дії? Україна є нашим спільним житлом, і ми маємо очищати його від сміття і різної погані. Різні антидержавні центри мають бути в Україні негайно заборонені, а їхні керівники і адепти негайно видворені за межі нашої країни. Проти тих, хто порушує наші закони мають бути порушені і доведені до логічного завершення кримінальні справи. Так було б в будь-якій цивілізованій державі, яка поважає себе і своїх громадян. Так має бути і в Україні.

Книги Дарія Світлого можна замовити тут.

СВІТОВА МОСКВИНСЬКО-ЄВРЕЙСЬКА ПРОБЛЕМА ТА ВИЗВОЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ.

ПРОКИНЬСЯ, НАЦІЄ! ПЕРЕСТАНЬМО ТЕРПІТИ ЗНУЩАННЯ: ЕСЕЙ.

ПІДЛІ ДУШІ.

А також книги інших авторів на цю ж тему:

В УКРАЇНІ МАСОН СИДИТЬ НА МАСОНІ ТА МАСОНОМ ПОГАНЯЄ!

СІОНІЗМ ПРОТИ УКРАЇНЦІВ

БІБЛІЯ ЯК ІДЕОЛОГІЯ

ВИКИНУТІ УКРАЇНЦІ. ОЛЕНА ПЧІЛКА

БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД АБО “НЕ ВБИВАЙ” ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ. ПРОПОВІДНИК СВІТОЯР

СОТВОРЕННЯ СВІТУ. ІВАН ФРАНКО

АНТОЛОГІЯ ХРИСТИЯНСТВА. ГАЛИНА ЛОЗКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap