“Любіть Україну!”

2 липня 1951-го, радянська газета “Правда” засудила вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну!”. Письменника назвали “буржуазним націоналістом” та “продажним бандерівцем”, а вірш деякий час ніде не друкували. На вірш Сосюри звернули увагу після того, як він вперше з’явився у журналі “Звезда”. Переклад з власної ініціативи зробив російський поет Олександр Прокоф’єв, якого одразу ж засудили за те, що не порадився з редколегією. Проте найбільше постраждав сам автор. На нього спрямувався шквал критики від радянських письменників та дописувачів періодичних видань. У статті “Правди”, яка мала назву “Проти ідеологічних перекручень у літературі”, його характеризували так: “Оспівує якусь одвічну Україну. Поза часом, поза епохою, без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. В основі своїй є ідейно порочним твором, під яким могли підписатися Петлюра, Бандера”.”Стаття “Правды” змушує глибше придивитись до творчості Володимира Сосюри. Прояви націоналістичної ідеології, національної обмеженості не є випадковими і поодинокими у його творчості. Не зрозумів ролі ленінсько-сталінської дружби народів і виступав із низкою занепадницьких, безідейних віршів, а то й прямо ворожих, як вірш “Любіть Україну!” — писав український радянський поет Андрій Малишко. Заборону на публікацію вір­ша “Любіть Україну” зняли 1958-го.

Вірш “Любіть Україну” (1944 рік) (перша редакція вірша):

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу, і в радості мить, любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну, всім серцем своїм, і всіма своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі…
Вона — у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,
У квітці, й пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах,
У зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових,
В огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам путь до весен, і світлих, і щирих…
Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все, до загину…
Не можна любити народів других,коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну!
Любіть у труді, у коханні, в бою,в цей час, як гудуть батареї…
Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею!

Inna Demchuk

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Література, яку можна замовити тут:

Велесова Книга. Волховник.

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Роде наш красний.

Українські магічні замовляння.

Рідна читанка.

Борек і Боги слов’ян.

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap