Політична нація придумана глобалістами для розмивання і знищення етносів. Пілотний проект під назвою “Єдіний совєтскій народ, попри мільйонні жертвоприношення, лопнув. Нинішня глобальна безпекова криза показує яловість Глобалізму, нездатність забезпечити баланс національних інтересів держав. Якщо бути уважним, то побачимо, що на сторожі ідеї збереження етносів стоїть і бог Єгова: “Зіпсувася народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочилися з дороги, яку Я наказав їм… Позостав мене, і Я вигублю їх, зітру їхнє ймення з під неба, тебе зроблю народом чисельнішим та міцнішим від нього” (Второзаконня.9:12,14). З притчі про 40 років водіння по пустелі бачимо, що зіпсутими вважалися члени роду з рабською ментальністю, від них очищався біблійний народ. В українській нації навпаки понад століття “стираються” шляхетні верстви населення, залишаються ментальні раби, байдужі до держави, аби були “хліб і видовища”: знищення УНР, Голодомори, розстріл відродженого покоління, методичне нав’язування “руского міра”, створення олігархічної держави замість відродження УНР тощо. Особливо важку травму наніс Голодомор 1932-33 рр., який вплинув на психоментальність нації, викликав несвідомий захисний (Стокгольмський) синдром “какаяразніца”. Нація потребувала психотерапевтичної реабілітації, широкого фахового проговорення трагедії, подібно тому, як вчинив Ізраїль щодо Холокосту. Але в нашому випадку замість проговорення історичної трагедії понад пів-століття в есесері діяло кримінальне переслідування за саму згадку про Голодомор (“Знає кіт, чиє сало вкрав”). Не вилікувана хвороба перейшла в хронічну спадкову стадію. Створення олігархічної антиукраїнської держави дезорієнтує й демотивує навть свідомих патріотів: це ж наша держава, “Слава Україні!”, хіба можна боротися зі всією державою? Ганьба націоналістам, що розхитують човен! І т. п. Хуцпа торжествує!!! І от маємо результат. Всі бачать занепад нації, але мало хто замислюється – чому? Втрата навичок причинно-наслідкового мислення стала явищем масовим, працює переважно перша сигнальна система, “вподобайки”. Причинно-наслідкове мислення задалось би запитанням: що трапилося, що Країна, яка сто років тому палахкотіла сотнями повстань, нині байдуже терпить наругу від різновекторних зайд? За малим виключенням. Слава нації, що бореться!!!
Автор: Анатоль Людвиков