9 листопада в Україні відзначають День української мови і писемності. Але я хотів би звернути увагу читачів на небезпечну тенденцію в інформаційному просторі навколо української мови. Комусь дуже муляє око наша прадавня абетка. І вже серед вчених мужів з науковими ступенями піднімаються голоси, що потрібно замінити так звану кирилицю на латинку. Бо, мовляв, країни, де вживається кирилиця якісь недорозвинені, з відсталою економікою, а от там де латиниця держави процвітають. Більшої дурні годі й шукати. Термін кирилиця нам підкинули за часів російської імперії маніпулятори з катерининської комісії. Наша абетка набагато давніша за Кирила й Мефодія. Доказів цьому безліч. Ось один з них. В Київському Синопсисі за 1674 рік можемо прочитати таке: “У 790 році руське військо перемогло греків і ті повернули нам наші Святі книги написані літерами”. Хочу нагадати, що Кирило народився в 827 році в м. Солунь, а Мефодій народився в 815 році в м. Солунь. Вони тільки внесли невеликі корективи до нашої абетки. Але про давність нашої мови свідчать ольвійські монети, які відчеканили ще до нової доби. Написи на них можуть прочитати навіть сучасні українські першокласники. Зверніть увагу! На монеті орел сидить на спині дельфіна, а поруч ми бачимо наш прадавній символ – сучасний герб України Трисуття. Вчені вперто не хочуть бачити безумовного факту давності нашої мови. На теренах Північного Причорномор’я, в Криму і на Кубані за півтора століття археологами знайдено 1168 мармурових плит з написами давньоукраїнсько – еллінською мовою. І, зауважу, жодної, жодної плити не знайдено на території Греції! Це говорить нам про те, що антична еллінська цивілізація розвивалася і процвітала на теренах давньої України. Наша прадавня абетка – це Код України, в якому зашифрована наша прадавня історія! Ми повинні її берегти як зіницю ока. Це наш найбільший скарб!
Микола Заремба