Ні, ми просто останні з твоїх кораблів,
Боже Велесе, пущені плавати в Яву –
Голубими річками течем з-під землі,
До землі і у землю, хмільну і ласкаву
Не тривожить ніщо голубої води
На мальованій сонцем, ясній акварелі…
Тільки іноді пам’ять заводить — туди,
На хиткі і виткі манівці підземелля.
Там, де паростки душ в віщих пащах у риб,
В рідних світлих світів спопелілому рам’ї,
Наша пам’ять болить й проростає углиб
Підземелля, де час переходить в непам’ять.
Автор: Вогнедана Ралко
Література, яка може Вас зацікавити. Замовити можна перейшовши за посиланням тієї книги, яка Вам сподобалась.
СКАРБ НЕТЛІННИЙ. ІВАН ПРОСЯНИК
.Більше унікальних книг можна знайти завітавши в наш інтернет-магазин: https://www.sribnovit.com/shop/