Моя Правіра – це язичницьке обожнення рідної землі, природи, рослини.
Я шаную небесні світила – Сонце, Місяць, Зорі, Всесвіт.
Я шаную небо, землю, воду, вогонь. Все, що росте і живе на Землі.
Моя віра корінням сягає в Трипілля.
Ось основні тези моєї Правіри.
Людина – частина Природи.
Така ж як травинка, як промінчик Сонця чи зірки.
Не більше і не менше.
Щодня, при зустрічі з рослинами,
коли я щось роблю в полі, на городі чи в саду
я звертаюсь до рослини –
Доброго дня тобі, вишенько,
Дякую, що ти ростеш на
світі цьому.
Дякую, що родиш ти –
собі і нам.
Коли випадково пошкоджую рослинку –
вибачаюсь перед нею.
А коли зрубую, зрізаю всохле дерево,
не вибачаюсь,
а дякую, що росло і родило.
Розказую рослинці, що всі ми
на світі цьому не вічні
і всьому приходить кінець.
Я ніколи не розтопчу тваринку, комашку,
не кину під ноги папірець тощо.
Я не маю і не хочу мати якихось посередників між Природою і собою. Тим більше – чужого іудейського бога, який 2000 років тому розпочав знищення моїх Богів, хотів знищити мене.
Я не бачу ніякої іншої сили крім сили Сонця, Води і Вогню.
Я Сонцепоклонник. Стрічаю і проводжаю щодня його.
Ось і вся моя віра. Я живу в злагоді з землею, сонцем, дощем, вітром. З кожною рослинкою.
Я вдячний їм. Вони ж діляться зі мною теплом, радістю існування, життям.
Автор-Валентин Нелеп.
Література, яку можна замовити тут.
УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО. ГАЛИНА ЛОЗКО
ГЕНЕАЛОГІЯ БОГІВ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ. ВАЛЕРІЙ ВОЙТОВИЧ