Святилось Сонце, і брели волхви,І падав кінь Олегів на коліна,Хіба у тому наша є провина,Що древні стежки полином зросли?!Черлилось небо на прадавній стяг,Губились сурми у пташинім дзвоні,І не ятрила тятива долоні,І не ховався за щитами страх!І жевріла надія, як свіча,Колисана у вогнищах Купала.Ми зміним рала наші на мечі,Поки Дажбожий образ...
ЗБУДУЙТЕ У ДУШІ СВІЙ ХРАМ!
Навіщо золото церквам,Чи може хтось мені сказати?Ні, розбиратись буду сам,Бо Україна моя ж Мати! Нам кажуть, що ми всі – рабиІ треба Боженьку боятись,І все в покорі ти роби,Ще й маєш мучитись й каратись… Навіщо золото попам –Щоби прикрити свою "святість",Щоби затьмарить розум намЙ вселити страх, й забрати радість. Ось,...
Гірша чорної зради
Гірша чорної зради і звіра,і страшніша, ніж морок і тать,від чужинців принесена віра,у яку навернулася знать.Бо тоді лихварям на догодуу країні йде все шкереберть,і осліплюють очі народу,перед тим, як віддати на смерть. * * *Ти в усьому шукай глибину ти вкладай у народжене Душу, і безсмертні закони Ману* у собі і...
“Триптих сьогодення”
З розділу „Київські фрески” «Прометеєва естафета» (К., 2008 р.) *Блищать над Києвом в тумані, немов гриби, церковні бані.Дай, Боже, сил нам вознести дух волі вище за хрести!Тоді в столиці нашій славній знов запанує рід наш давній.А на золочених хрестах ми розіпнем свій рабський страх! *А кого може довго тішити підневільного...
Нас убивають поодинці
Нас убивають поодинці, смерть виглядає випадкова.Лише за те, що українці, що свої звичаї і мова.Загинув Білозір у Львові, і не здригнулась Україна.Співав пісні на рідній мові, у тім була його провина.Звідки взялися оці пси, ці кровожерливі шакали?Здавалося, пройшли часи, коли за слово убивали.Згадай-но, як у них рука, піднялась на страшне...
СВАРОЖА НІЧ
Майбутні-- на землях --- скажуть про нас:"Як довго жили вони в темряві Ночі!Набгали несправжнього краму в запас…І як в них без світла не вилізли очі?Навпомацки їхали, шляхом --- гнались!Одні --- по схилах, а інші --- з кручі…Пророка любили, але не знали,І святкували свята -- покручі!У рабське рам'я життя ввігнали.Узбіччя --...
Очима ти сказав мені: люблю…
Очима ти сказав мені: люблю.Душа складала свій тяжкий екзамен.Мов тихий дзвін гірського кришталю,несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон.гукала тиша рупором вокзальним.Багато слів написано пером.Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні.Не раз хитнула доля терезами.Слова як сонце сходили в мені.Несказане лишилось несказанним. Ліна КОСТЕНКО. Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq...
А час іде…
А час іде. А цвинтарі ростуть. Що не село - малесенька Голгота. Сліпі незрячих юрбами ведуть На заклання у славу Саваота. Чиї думки, чиєї голови Тепер постали не преложним правом, Задля якого чубляться уми, Бо владу й славу віддано лукавим? А щирий люд і тужиться, й везе Свої дари в...
Пророцтво
Чарівно співав колись Віщий Боян Про давні часи, Рідну Віру, Священні Гаї, де Перун наш стояв... Чому він Гаї ті покинув... Про давніх волхвів мудреців-знахарів, І Відьм , що людей лікували... Що відали таїни Рідних Богів, Закони божественні знали. Із небом й землею розмови вели, Навчали як жити в природі,...
ОКРАЙ ЛІСУ ГОРОБИНИ
(Пісня із ПОЕМИ "ДЖУРОВІ БУВАЛЬЩИНИ") Окрай лісу та долиниДві рясніють горобини.Дві високі та розлогіКучерявий білий цвіт.Та в одній плоди червоніМов вуста дівочі томніА в другої грона чорніМов украли божий світ. Дві біляві горобиниЯк заручені дівчиниВиглядають своє щастяКолисаються від мрій.Та одній зустріти долюЗачаровану любов`ю,А друга пізнає болю,Дні печальні та сумні. Ой...