***Одлітають знову журавлі у вирійПід осінню пісню вітра уночі,І з плачем одчайним в каламутті сірімНа добраніч дзвонять золоті ключі. Там на перехресті чорної дорогиНа хресті розп’ято малинові дні:Догоріло літо свічкою убогоНа вітрами збитій і рудій стерні. І ніхто не плаче … І ніхто не тужить…І ніхто не скаже: – О,...
Світ із любові.
На чоло впав промінчик тепла,Розумієш: весь Світ із любові,Щоб душа вічноплинно цвіла –Не души її в церкві Єгови. Сонні хвилі у море неслиПодих щастя. Вогні вечоровізіп’ялись на тоненькім стеблі, –Не неси їх у церкву Єгови. Вже крізь мене сніги-дзвонаріЙдуть і гублять підсніжники слова.Ти мене цілував на зорі, –Не каліч себе...
Лебеді материнства.
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима,Материнська добра ласка в неї за плечима Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками...
Чарівне кохання.
Палиш, палиш мене дотла, Мій милий чародію. Щоб я ніколи не змогла, Те що з тобою смію… О, Боже, як же ж ти кохав, Мій ясеню високий! З якою ніжністю вливав Мені цілющі соки! Журбу мою міцно в’язав Ти дужими руками. Ніхто мене так не кохав Ні днями , ні...
СЮЇТА КОХАННЯ.
Коханий, заграй мені тишуНа дивну бандуру Мовчання,Хай душу мою заколишеСюїта смеркання...Заграй на сопілку чеканняБезмовну симфонію дива.В колисці надій і коханняЯ буду щаслива. Мій добрий, заграй мені думуНа вечора зоряних струнах,Акорди щасливого сумуХай котяться в лунах...А я полечу до смерканняВ обіймах твоєї розмови,В мелодії пісні мовчанняНечутного слова... Коханий, відкрий свою душу...
Осінній сум.
Заплутався сум осіннійу вербових косах:це вже осіньвже осінь… Тіло арфою вигнулося в дощі струменіло:о, холодно тілу,холодно тілу… Під пальцями вітру скрапували сумні звуки:де твої руки…де твої руки… Я стояла мовчуща і сива,в вербу вростала:літа не стало,літа не стало… Верба заколисалау сни вербові:прощай, любове,прощай, любове… Над головою в небо вглибалижуравлині печалі:куди ми причалим…куди...
Прокляття волхва.
Від князя Володимира правлінняДолинули історії слова,Передані наступним поколінням...Вели на страту сивого волхва. Він гордо йде й співає славень хвацько.Волоссям срібним вітер шелестить.А у ясних очах, немов юнацьких,Небесна відбивається блакить. Зростаючи на просторах природи,Від Сонечка отримав божий дарСлужити Праві й руському народу,Тож нарекли іменням Світозар. Міг подолати будь-яку хворобу,Бо таємниці знав...
Гайдамака.
"Бій відлунав. І червоні знаменаЗатріпотіли на станції знов.І до юрби полоненихСам комісар підійшов. Аж до кісток пропікає очима.Хлопці стоять перед ним, як мерці.П’яно хитається смерть перед ними,Холодно блима наган у руці. "Є гайдамаки між вами, я знаю,Кожного кулі чекає печать!"Стиснуто зуби в останнім мовчанні -Всі полонені мовчать. "Всі ви такі...
П Р А В І Р А.
З язичницького циклу Дайбожичі, Сварогови онуки,що волю й славу мали за мету,але терпіли сотні літ принукурабами зватися й молитися хресту... Молились ми богам -- чужим, жорстоким,як милосердним, добрим і благим, --чужою мовою, чужих пороківпозбути нас просили тих богів. Раби чужинців -- смерди та ізгої,переродились ми на вахлаків --були для всіх...
Відьмині слова.
Магічне Коло будувати маєм ми,Щоб злобних духів далі відігнати…І шанувати світло Матері – Богині,Коли плетемо заклинання ми свої.Чотири рази в рік в Вогняні дні Знов пісню ми співаємо свою.Говоримо ми з Сонцем, з Місяцем, з травою…Гукаємо ми теплий Вітер за собою.І лиш сім слів запам’ятати маєм ми:РобиЩо хочеш!Тільки ,ШкодиНе роби!...