Корпус першоджерел
Джерело №1
«Повість временних літ»
980 рік
Джерело
«Повість временних літ»
Оригінал
И постави кумиры на холму вне двора теремнаго:
Перуна древяна…
Хърса,
Дажьбога,
Стрибога,
Симарьгла,
Мокоша.
Переклад
І поставив кумири на пагорбі:
Перуна,
Хорса,
Дажбога,
Стрибога,
Симаргла,
Мокоша.
Коментар
Це найдавніша достовірна письмова згадка Мокоші.
Вона є єдиним жіночим Божеством у державному пантеоні князя Володимира.
Джерело №2
«Слово святого Григорія»
(XI–XIII ст.)
У різних списках засуджується поклоніння:
Перуну,
Хорсу,
Мокоші,
іншим Богам.
Коментар
Це свідчить, що культ Мокоші ще існував після офіційного Хрещення Русі.
Джерело №3
«Слово Христолюбця»
У пам’ятці згадується поклоніння
Мокоші
разом із Перуном та іншими язичницькими Богами.
Джерело №4
«Слово Іоанна Златоуста»
(давньоруські повчання проти язичництва)
У деяких списках містяться заборони
“…Мокошу почитати…”
Коментар
Це одна з найпізніших давньоруських згадок культу Мокоші.
Джерело №5
«Вопрошання Кирика»
(XII століття)
У запитаннях до священника згадується народне двовір’я.
У деяких редакціях засуджуються жінки, які
ходять
до:
- дерев;
- каменів;
- джерел;
та виконують старі язичницькі обряди.
Коментар
Ім’я Мокоші тут прямо не назване, але багато дослідників пов’язують ці жіночі культи саме з нею. Водночас це інтерпретація, а не пряме свідчення тексту.
Археологія
На сьогодні
не знайдено
жодного напису
“Мокоша”.
Також
не знайдено
ідола
із написом
“Мокоша”.
Проте знайдено багато жіночих культових фігурок.
Чи є вони зображенням Мокоші —
сказати неможливо.
Жодна з них не має напису.
Походження імені
Етимологія імені залишається дискусійною.
Частина мовознавців пов’язує його зі слов’янським коренем «мок-» («волога», «мокрий»), інші пропонують інші пояснення.
Жодна версія не є остаточно доведеною.
Що достовірно відомо про Мокош
З письмових джерел можна встановити лише таке:
✔ входила до державного пантеону князя Володимира;
✔ була єдиним жіночим Божеством у цьому пантеоні;
✔ після хрещення Русі її культ ще певний час зберігався;
✔ церковні автори неодноразово засуджували її шанування.
Основні першоджерела
- «Повість временних літ».
- «Слово святого Григорія».
- «Слово Христолюбця».
- Давньоруські повчання, пов’язані з іменем Іоанна Златоуста.
- «Вопрошання Кирика» (лише як непряме свідчення про збереження язичницьких жіночих культів).
Науковий підсумок
Мокоша — одна з найкраще засвідчених Богинь давньоруського язичницького пантеону, хоча відомості про неї надзвичайно скупі. Письмові джерела дозволяють впевнено стверджувати лише її присутність у пантеоні князя Володимира та тривале побутування її культу після офіційного запровадження християнства. Усі докладніші уявлення — про покровительство жіночим ремеслам, прядінню, родючості чи долі — ґрунтуються на порівняльних дослідженнях слов’янської традиції та пізнішого фольклору, а не на прямих давньоруських текстах.
Цікаве спостереження
Після розгляду п’яти Богів державного пантеону вимальовується цікава закономірність. Давньоруські джерела майже ніколи не пояснюють, ким були ці Божества, а лише констатують їхнє існування. Це означає, що літописці писали для сучасників, які й так знали їхні функції та образи. Саме тому для нас особливо цінною є кожна коротка згадка: вона відкриває невелике, але автентичне вікно у світ дохристиянської духовної культури Русі. Наступним логічним кроком буде розгляд тих Божеств, які не входили до офіційного пантеону Володимира, але збереглися в народній пам’яті й писемній традиції: Лади, Лелі, Ярила, Купала та Марени. Саме тут нам доведеться ще ретельніше відокремлювати джерела від пізніших нашарувань, адже кількість легенд значно перевищує кількість достовірних свідчень.
Сучасні молитви до Мокоші
Матінко Мокошо,
Спряди нам хорошу
Долі нитку гожу
Онукам Дажбожим
.У Божій оселі
З чистої куделі
Веретенце крутиться,
Моє слово збудеться!
Спряди нитку вміло
Для душі і тіла
Міцну та рівненьку
На життя гладеньке
Тоненьку та довгу
В щасливу дорогу.
Веретенце крутиться
Моє слово збудеться!!!
Молимося до Мокоші,
Щоб сплела долю хорошу:
“Ти пряди нитку міцненьку,
Щоб дитина була здоровенька.
Ти пряди нитку довгеньку,
Щоб дитина була щасливенька.
Ти пряди нитку гарненьку,
Щоб дитина була веселенька!
“Богиня нитки звиває
–Між собою переплітає,
Життя струмочком ллється,
Доленька доріжкою в’ється.
Дякуємо Мокоші
За роботу хорошу!
Слава Мокоші!
Мокошо, Богине вологи!
Крапай з Неба дощем по наших полях.
Хай Вода джерелом пробиває шлях у ярах,
Ріки повноводдям течуть по краях,
Море наповнюють до берегів,
Щоб люд наш в Україні щасливо жив!
Слава Мокоші!
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b0-%d1%8f%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba/
Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко
Найпрофесійніший переклад сучасною українською мовою.
«Велесова книга» – це народний епос, тобто збірка різноманітних творів, які були написані (чи записані) багато століть тому. Одного автора тут бути не може, оскільки усі ті історії, обряди, молитви та інші тексти записувались різними людьми і в різні часи. Якщо ви готові зануритись у прадавню історію, тоді пропонуємо читати книгу «Велесова книга», народний епос українською мовою . Вважається, що це найперша пам’ятка української літератури, яка добре збереглась. А створена вона була ще до появи кирилиці. Велес є Богом творчості і скотарства у часи існування Київської Русі, і саме його іменем назвали цю книгу. Дослідники припускають, що написали її у 9-му столітті. Оригінальним матеріалом, на якому волхви записували тексти книги, були дерев’яні дощечки. Скільки їх могло бути тоді, невідомо, але до наших днів дійшло аж 38 штук. Це справжній скарб, який було знайдено у 1919 році на Харківщині. Сьогодні є можливість замовити книгу «Велесова книга» і можливість у сучасний спосіб торкнутись історії, дізнатись більше про походження слов’ян, їх побут і традиції, які існували у давнину. Це можливість краще пізнати самих себе.
