Купайло-Бог українського пантеону. Іоан хреститель-іудобіблійний персонаж, який не має жодного відношення до України. Свято Купайла святкується в день літнього сонцестояння, коли найдовший день і найкоротша ніч. В цьому, 2020 році-21 червня. Запам’ятаймо!
Чарівні купальські поезії.
Нині багатьом просвітно.
Адже так було одвічно,
Був Купайло без Івана:
Без Хрестителя й т. д.
Просто був у нас Купайло
Над рікою, в зелентрав’ї.
Та прийшла чужа потрава,
Щоб забулося Своє.
П’яте колесо до воза!
Або зайцеві сигнал «стоп!»
.Або дірка у місткові –
Так потрібне те чуже!.
Із чужим – немов не вдома.
Хтось вчуває підсвідомо
І дивується, пізнавши:
«Як «не наше»? Та невже?..
Поміркуй же, homo sapiens!
Прислухайся до свідомих!
І гуртуйся з нерабами!
Що речуть попи – не те!
Сонце – наш святий тотем.
Та хрестителі нахабні
Все привласнюють, що Наше.
Без Івана був Купайло!
І ця істина – святе!
(Любов Сердунич)
СВЯТО КУПАЙЛА.
О, ця найкоротша у Колі Сварожому ніч!
Вогонь-цар і цариця-Водиця світ сотворили.
Перéстрибом через огень скинь пута сумні.
А рідний Купайло додасть наснаги і сили.
Дай, Боже, прозріти! Сміливости, Боже, дай!
Даждьбоже Велике Око, ставай на чати!
Бо першооснови буття – се Огень і Вода,
Творять і злюб, і кохання на роду зачаття.
В багаття купальське лахміття чуже поскидай!
Оте, що скувало на довге тисячоліття.
Хай змиє весь бруд чужинства свята ця вода
І хай оживуть прадавні звичáї і міти!
(Любов СЕРДУНИЧ, 11 013)
ЗЛЮБ НА КУПАЙЛА
Бог радощів земних – це наш Купайло.
В перéстрибі вогню не розімкнути б рук!..
Багаття блиск – в очах Любави-пави.
Ти їй, Купайле, теж любови подаруй!
Злюб на Купайла – отже, на Великдень
Народяться найкращі діточки
(Дня чарівнішого не знали нíґди),
Будуть міцні, красиві, наче крашанки.
А на Купайла нічка – найкоротша.
Та ще Данай багаття не втопив.
Зірки моргають віщо і пророчо:
Свойого легеня, купальську долю, не проспи!
(Любов СЕРДУНИЧ, 11 000)
ВОГОНЬ КУПАЙЛА ☼
Прадавня повість. Мавки – наче діти.
Чекання дива. Жар-вуста твої…
Ріку-ворожку уквітчали діви.
І їхні долі – в силі течії.
А ніч купальська сповнена принади.
Дажбог всесильний дозволя сей «гріх».
Вогонь чарує, спопеляє вади.
А в ложі квітів – у зачатті… сміх…
Червнева ніч коротка, наче спалах…
Спіши, кохай: до ранку – тільки мить.
Гляди ж і ти, щоб долю не проспала.
Вогонь Купайла ще горить, горить…
(Любов СЕРДУНИЧ, 11 007)
НА КУПАЙЛА ☼
Свято одруження Сонця-Семиярила з Богинею води Даною відбувається в ніч на Купайла: на літнє сонцестояння. Це було святом періодичного відродження Природи.
(О. П. Знойко).
На Купайла сонце грає.
Вся природа – як нова:
Все квітує і буяє.
Незабаром і жнива.
Розквітає надвечір’я.
Любо о такій порі!
Вийшла зіронька вечірня.
Свист і гуки надворі.
Стали трави чарівними
І цілющою вода.
– Що то – юні! Я б за ними… –
Дід з-за плоту вигляда.
І жагуче хвиля б’ється.
Плинь, віночку, по воді.
Так тривожно б’ється серце!..
Линьте, мрії молоді!
А вода така пророча:
Все розкаже про життя!
Будьте нині пильні, очі.
Загадай на майбуття!
Розкажи про заповітне,
Що у серці десь на дні,
Ти, Купайло, про новітнє
Сповісти щось і мені.
У Даждьбога дитинчати,
У купальського тепла,
Просять гарних доль дівчата.
Казка б віщою була!
Цих ночей купальських чари
Ватра щедро розкида.
І палахкотять стожари,
І очищує вода.
(Любов СЕРДУНИЧ)
Література, яку можна замовити тут.
У новій збірці письменниці-просвітниці Любови Сердунич «РОЗВИДНЕНЬ» – поетичні та прозові твори, а також статті, призначені для українців, котрі прагнуть пізнати справжній український національний світогляд і рідні звичаї. Збірку доповнюють різні рідкісні додаткові просвітницькі матеріали про українську національну культуру і світогляд.
«Мага Віра» — фундаментальна праця українського філософа Лева Силенка (США) — лідера руху за утвердження серед українців Рідної Української Національної Віри. Книга видана українською мовою у Нью-Йорку 1979 року на 1427-ми сторінках. Написанню великої праці передували численні багаторічні поїздки Силенка тими країнами й краями, де мешкали «стародавні українські племена» оріїв, пелазгів, укрів (Індія, Іран, Палестина, Мала Азія, Італія, Греція, Західна Європа та ін.).«Мага Віра» — праця енциклопедична, багатопланова й широкомасштабна за змістом, проста й доступна за формою.Язичницьку (сонцепоклонницьку) українську національну віру автор подає в контексті історії України з найдавніших часів до наших днів. На широкому історіографічному, архівному та археологічному матеріалі розповідається про утворення і розвиток на степових обширах від Прикарпаття до Дніпра країни Орачів — Стародавньої Оріани, що є першоназвою України (V—IV тис. до н. е.).Автор доводить, що саме Україна-Оріана є колискою людської цивілізації (тут начебто вперше приручено коня, винайдено колесо і плуг, прокладено першу борозну, спечено першу хлібину, тут складено першу у світі — «трипільську» — абетку). Численними фактами Силенко стверджує відому наукову концепцію про те, що Оріана-Україна є Праматір’ю всіх індоєвропейських народів, а давня українська мова (санскрит) — є основою, першоджерелом всіх індоєвропейських мов.
УКРАЇНА ПІД ІСУСОМ, АБО КОРІННЯ ГЕНОЦИДУ АРІЙЦІВ. ОРІЙ.
Про Україну, як про колиску арійства, написано Говерлу книг.
Про блюзнірське нищення всього українського, про геноцид українства репресіями-колективізаціями-голодоморами-чорнобилізаціями написано стоси книг і виголошено скирти промов.
Та не написано жодної, нехай і невеликої книги, про коріння звірячої ненависті з боку світової та місцевої влади до українців, як до господарів України – колиски арійства. Не сказано жодного слова про зв’язок між колискою арійства і геноцидом виколисаних, точніше заколисаних світовою неарійською владою.
ЕТНОЛОГІЯ УКРАЇНИ. ГАЛИНА ЛОЗКО
Через різні історичні та політичні умови в Україні феномен етносу залишається маловивченим. Сьогодні, коли Україна будує свою вільну державу, нас не може задовольнити іноземна теоретична база в розв`язанні проблем етносу та нації, яка перебуває під сильним впливом глобальних світових тенденцій.
У цій праці розглядаються теоретичні засади української етнології на широкому тлі історичних та духовно-культурних процесів, що відбувалися на території України, починаючи з VI тис. до н.ч.
Автор осмислює проблеми етнології України, залучаючи в поле зору найновіші досягнення вітчизняної філософської думки, історичної та релігієзнавчої науки останнього десятиліття.
Довгий час історична наука, перебуваючи в шорах християнської ідеології, не наважувалась подивитися правді в очі. Сьогодні етнологія виходить із зачарованого кола хибних “інтернаціональних” ідеологем на широкі простори етнічного ренесансу. Для всіх народів настав сприятливий час відновити втрачений зв’язок зі своїм етнічним корінням. Україна не є винятком серед народів Європи, вона вже включилася в цей процес національного відродження, і не розуміти цього сьогодні – значить безнадійно відставати від суспільного поступу.
