Дике Полювання: міфи, легенди, оповідання

«Па верасе, па гіблай дрыгве скача дзікае паляванне і будзе скакаць да тых часоў, пакуль існуе свет.» – Уладзімір Караткевіч «Дзікае паляванне караля Стаха»

Поширений мотив у міфології європейських народів є оповідання про примарних Вершників, загін мертвих, які проносяться у шаленому бігу по небі в оточені кровожерливих собак чи вовків. Божевільний гін мерців, зазвичай, приходить з темної сторони світу, з півночі чи заходу, і відбувається в темній частині року, зазвичай, восени, але інколи й зимою. Поява Дикого Полювання провіщає катаклізми, біди та війну. Очевидець такого дійства в небезпеці. Він або помирає сам, або кровожерливі хорти, очі яких світяться вогнем, розривають його. Проте інколи примарні Вершники можуть явити людині милість. Особливо вони люблять тих сміливців, які їм у слід кричать підбадьорюючі вигуки, за що можуть одержати частку здобичі диких Мисливців. Очолює лови або Божество чи міфологічний персонаж, які пов’язані з Потойбіччям, або легендарна чи історична особистість. Германці називали Бога Вотана/Одіна ватажком Полювання, а кельти Бога Гвін Ап Нудда. На чолі цієї містерії згадувалась навіть грецька Богиня Геката. З легендарно-історичних персоналій називають короля Артура, лицаря Роланда, короля Данії Вальдемара ІV Аттердага, Карла Великого, гунського вождя Аттілу та ін.

Деякі перекази містять пізніші християнські нашарування. Наприклад, якщо Мисливець і його свита трактуються як безумовне зло, яке може відступити перед християнськими символами чи християнською молитвою. Під впливом християнізації Дике Полювання переосмислювалося як зібрання демонів, які мучать душі грішників і нехрещених дітей, а очолював його Ірод, Каїн чи навіть сам Сатана. Більшість відомостей про Дикі Лови відомі з германських і кельтських історичних джерел і фольклору. В Англо-Саксонській Хроніці під 1127 роком засвідчений яскравий класичний випадок появи Дикого Полювання:

«Много людей виділо та чуло, як скакали багато вершників. Чорні мисливці були великими та мерзенними, та всі їх чорні пси мерзенні з широко розплющеними очима. Вони скакали на чорних конях та на чорних козлах. Це видовище спостерігали в парку міста Пітерборо, а також у всіх лісах од цього міста до Стемфорда, і монахи чули, як вони трубили в ріг у ту ніч. Правдивий чоловік, що чергував у ту ніч, сказав, що в роги трубили дванадцять або тринадцять мужчин. Це виділи та чули від великого посту до пасхи.»

Міф про Дике Полювання справив великий вплив на подальшу культуру Європи загалом починаючи від фольклору й літератури закінчуючи мистецтвом і навіть сучасною маскультурою.

Дике полювання у слов’ян

Про Дике Полювання знали й слов’яни, але, на жаль, це мало досліджено. Спробуємо трохи пролити світла. Одна з найдавніших згадок міститься в нашому початковому літописі “Повісті врем’яних літ” під 1092 роком.

«В лѣто 6600. Предивно бысть чюдо у Полотьскѣ: у мечьтѣ и в нощи бывши тутенъ, стонаше полунощи, яко человѣци рыщуть бѣси по улици; аще кто вылѣзяше ис хоромины, хотя видѣти, і абье уязвенъ бяше невидимо отъ бѣсовъ, и с того умираху, и не смѣяху излазити іс хоромъ; посѣмь же начаша во дне являтися на конѣхъ, і не бѣ ихъ видити самѣхъ, но кони ихъ видити копыта; и тако уязьвляху люди Полотьскыя і его область, Тѣмъ и человѣци глаголяху: яко навье бьють Полочаны; се же знаменье поча быти отъ Дрьюцька. В си же времена бысть знаменье у небесѣ: яко кругъ бысть посредѣ неба привеликъ. У се же лѣто ведро бяше, яко ізгаряше земьля, і мнози борове ізгоряхуся самѣ і болота; многа знаменья бываху по землѣ, и рать велика бяше отъ Половець отвсюду, і взяша 3 городы, Посѣченъ, Прилукъ, і многа села повоеваша. В се же лѣто воеваша Половцѣ Ляхи, с Васильемь Ростиславичемь.»

Переклад:
«У літо 6600 [1092]. Предивне чудо було в Полоцьку: тут вночі з’явилися привиди, стогнали опівночі, як люди, шниряли біси вулицями. Коли хто із хоромів виходив, щоб побачити, відразу ж був бісами непомітно уражений і від того помирав, і ніхто не насмілювався виходити з хоромів. Після цього почали [біси] вдень з’являтися на конях, і не було видно їх самих, але видно було копита їхніх коней. І так уражали людей в Полоцьку і його області. Тому і люди говорили: “Мертві б’ють половчан”. Почалося це знамення від Друцька. У ці времена було знамення в небесах: наче круг був посеред неба величезний. У це ж літо засуха була, неначе вигоріла земля, і багато лісів самі загорялися, і болота. Багато знаменій було на землі, і нашестя велике було половців звідусюди, і взяли три городи: Посічень, [Переволоку], Прилуки, і багато сіл звоювали. У це ж літо воювали половці ляхів з Василем Ростиславичем.»

Дикі мисливці та примарні вершники на вулицях Полоцька. Ілюстрації з Радзивіллівского
літопису

Важливим доповненням є те, що після появи примарних вершників відбулась у цьому ж таки році посуха і нашестя половців, адже Дике Полювання провіщає природні катаклізми та війни.

У Словенії очільником Дикого Полювання називають Ярника (Ярила), якого ще називають Вовчим Пастирем, або Дику Бабу (Баба Яга?). У західнослов’янському фольклорі, особливо в чехів, є чимало згадок про Дикого Мисливця і Його свиту під час їх шалених Ловів. Вагому підбірку легенд і повір’їв про Дике Полювання у чехів зібрав Йозеф Віргіл Громанн. Наведемо перекази про Дикі лови зібрані ним.

Банадієтрих

На півночі Чехії Диким Мисливцем називають лицаря Банадієтриха. За легендою він був настільки чесним і набожним чоловіком, що їжу йому приносив ангел з неба, а плащ його підтримував вітер (чи навіть сонячне проміння). Чорт зі всіх сил намагався збити набожного мужа з путі, але йому нічого не виходило. Тому він вдався до хитрощів. Сталось це у велике свято, коли Банадієтрих молився в костелі. Злий дух перетворився на потворного старця і сів перед дверима храму з козячою шкірою у кігтях; святість місця не давала йому зайти в середину. Під час богослужіння, коли всі затихли немов миші, чорт вчепився зубами в козлячу шкуру, а потім став бити головою об двері костела, чим викликав гуркіт. Банадієтрих почувши це пішов дивитися, хто порушує священнодійство. При виді старця з козлиною шкірою в зубах, що головою бився об двері, він розсміявся чим порушив набожність і розгнівив Бога. Коли Банадієтрих вийшов з храму, то вітер зірвав з нього плащ. А коли прийшов додому, то дарма ждав ангела, який приносив йому їжу. Господь відвернувся від Банадієтриха. Вранці лицар розгнівався на Бога. Він не розумів, чому Бог позбавив його своєї милості за невеликий прогріх. Його гнів був таким великим, що він вирішив зробити найбільший з гріхів. Щоб дізнатися, який гріх є найбільший, Банадієтрих пішов до відлюдника, щоб спитати у нього. Відлюдник сказав: “Хто поставить хліб у чобіт, який після цього надягне, навмисно розтоптуючи Божий дар, той вчинить найтяжчий гріх.” Саме так і зробив Банадієтрих, і в ту ж мить змінився. Він перестав молитися, відвідувати костел і давати милостиню. Замість того, щоб відвідувати богослужіння, він у самотності віддавався шалу полювання. Бувало, що полювання тривало декілька днів. Одного разу в неділю, коли звук дзвону скликав людей на богослужіння, Банадієтрих на буйному, як вітер, коні мчав по безлюдним місцям. Раптом з небес почувся голос: “Банадієтриху, Банадієтриху! Довго ти хочеш ось так полювати?” Лицар відповів: “Настільки довго, як Господь бажає!”. Тоді голос з небес сказав: “Тоді будеш полювати до судного дня!”. І до наших днів полює Банадієтрих по лісах. Хто ввійде у ліс під час молодого місяця, то почує собачий лай і тупіт кінських копит, звук мисливського рогу і крики мисливців; проте його зір не зможе проникнути крізь лісову темінь, і він нічого не побачить; а якщо швидко впаде на землю лицем униз, то Дике Полювання пронесеться через нього. (Вернаклен. С. 41)

Нічний мисливець

Біля Шлункова на саксонському кордоні полює нічний мисливець. Опівночі він несеться з Тайбенберга до Йіртовнику на вогненному козлі без голови, іноді свище двом своїм псам, які біжать перед ним і по черзі гавкають, провіщаючи приближення нічного мислився. У підніжжя Таутенберга нібито стояла багато літ тому мисливська хатинка. У ній жив мисливець, який годував своїх псів вишуканими харчами навіть у час голоду та нужди. Коли до нього на Святвечір прийшли бідняки та попросили милостиню,він прогнав їх з двору батогом. На Різдво він влаштував велике полювання, а своїм псам наказав прив’язати до лап хлібні кірки, щоб вони їх не поранили. Як покарання за це злодіяння мисливець повинен полювати у нічній темряві аж до самого Судного дня. (В. Машек із Липова)

***

В кінці осені у Нове Бистриці, кажуть чехи, коли замочують льон в ставках, чути шум Дикого Полювання. В лісі недалеко від ставків починається шум і гуркіт, тріщать дерева, лають пси й звідусіль доносяться крики мисливців. Люди тоді радять спішити додому, оскільки, якщо хтось потрапить до диких мисливців, той од їх вою не відв’яжеться. А якщо в слід хтось їм крикне: “Ха-хо!”,ттому чоловіку Дикий Мисливець ввечері кине у вікно жахливо смердючий кінський окіст, якого неможливо позбутися. Лише зваривши та закопавши під дощовий жолоб цього окосту можна позбутися, коли на нього впадуть перші дощові краплі. (Д-р Рушко із Нове Бистриці)

***

Лісник Грюнвальд зі Студене розказав, що він одного разу пережив, коли перед ним промчало Дике Полювання. Замість того, щоб впасти на землю, він навів зброю і вистрілив. Було чути сильний удар, і до його ніг упала поранена сова. (Л. Пицк зі Студене)

***

У Брумовському відрогу його також називають Диким Мисливцем; в певні дні він мчить по лісі з чотирма вогненними псами. Перед ним біжать палаючі півні, які є душами з пекла. (Ф. Кахлер із Брумова)

***

У Крконошах народ під Диким Полюванням розуміє прусів, яких там убив великий Фріц (князь Фрідріх Бедржих, чеський князь з династії Пржемисловичів). Щороку в певний час вони встають з могил і хочуть полетіти у повітрі до Пруссії. Але не можуть знайти дорогу з Чехії, тому повертаються до першого співу півня назад і вбивають кожного, хто їх зустріне і не паде ниць на землю. (А. Бейер із Брумова)

Дике Полювання біля Костелці над Чорними Лісами

У Костелці сказання про Дике Полювання таке: Дикий Мисливець зі всією своєю повітряною свитою летить тут на Святвечір в опівночі. Перед ним їде старець і попереджує людей про небезпеку. За ним їде жінка на коні без сідла та без вузди, а після неї їде риссю Дикий Мисливець на вогненнім воронім коні, а за ним його свита з виючими псами та мисливським гомоном. Один господар опівночі повертався з міста додому, коли раптом почув за собою мисливські крики. Він оглянувся і побачив старця, який йому кричав, привертаючи увагу. Господар упав ниць на землю, і свита щасливо минувала його. Іншого разу учень ремісника йшов лісом опівночі, коли почув лай псів, а ліс дивно зашумів. Хлопець упав лицем до землі, але, оскільки свита літала навкруги, то з цікавості він підняв голову; відтоді він збожеволів. (Оскар Гусса)

Хрестик

Недалеко від міста Млада-Болеслав є великий ліс, відомий під назвою Домосницьки. У ньому в давні часи опівночі завжди роздавався страшний шум. Юнак, який з цікавості відправився туди, ліг під кущ став ждати, що буде далі. Опівночі неочікувано піднявся сильний вітер, і лісом промчався лицар на білім коні, а слідом за ним почесна мисливська дружина. Поруч в першому ряду їхала прекрасна дівчина, яка вгляділа хлопця і вказала на нього лицарю. Лицар взяв його за горло, але там у юнака висів хрестик оберіг, який подарила йому мати. Коли лицар побачив оберіг, то голосно крикнув і помчався з дружиною геть. Відтоді він у тих краях ніколи не показувався. (Й. Вінтерберг із Млада-Болеслава)

Дике Полювання біля Меркліна

Дикий Мисливець мчався навкруги Меркліна зимовими місяцями, здебільшого в грудні. Люди чули після десятої вечора лай псів, сильні крики та звуки мисливського рогу. Ніхто не наважувався ходити в ліс, оскільки Дикий Мисливець застрелить кожного, кого зустріне. На краю лісу стояла стара халупа, де жив лісник. І коли одного разу Дикий Мисливець знову мчався навкруги, то лісник одчинив вікно і крикнув: “Хола, хола!”. Через хвилину, коли Дике Полювання вже помчалося геть і лісник зачинив вікно, то перед ним появився чоловік, що держав у руці зайця, і крикнув ліснику, що приніс гостинець, оскільки той вельми допоміг йому на полюванні. Коли переляканий лісник відмовився відчиняти вікно, то незнайомець розірвав зайця і сказав: “Добре зробив, що не відчинив; що стало зі зайцем, було б з тобою”. Потім кинув йому зайця перед дверима і щез. (Й. Грубер із Меркліна)

Шпори Дикого Мисливця

В околицях Фрідланта стоїть велетенська липа, її коріння утворюють лавку, і на одному з коренів випалена шпора. Одного разу в цих краях мчав дикий мисливець, у нього впала шпора і потрапила прямо в корінь липи. Наступного дня тою дорогою йшов селянин, найшов шпору, підняв її й одніс у Фрідлант золотих справ майстру. Той збирався відлити срібний хрест для вівтаря й вирішив використати для цього шпору. Коли він уже хотів одлити срібло у форму, його дім затрясся і в приміщенні поширився запах сірки. Через камін у середину проник дикий мисливець і почав вимагати шпору. Тремтячий майстер подав йому форму з розплавленим сріблом, мисливець доторкнувся до неї, і в ту же мить зі срібла знову стала шпора. Мисливець її взяв і зник. (Й. Вінтерберг із Млада-Болеслава)

***

Дикий мисливець біля Врат

Біля Врат також є дикий мисливець. Одного вечора один ловчий уложив кабана і, оскільки не хотів зоставляти його в лісі на ніч, розвів під дубом вогонь, вирішивши переночувати під ним. Сидячи в нічній тиші, він зненацька побачив дикого мисливця, що крокував серед хащів. Одночасно з тим зі сторони Врат зазвучав мисливський ріг, і почались дикі лови. Спалахнула страшна буря, і на удари грому відзивався лай. Неочікувано у гущі лісу появився пес, а за ним фігура дикого мисливця. Він сидів на пні й знаками кликав до ловчого підійти ближче. Ловчий злякався, але знайшов у собі відвагу та зробив декілька кроків. У цю ж мить блискавка розбила ствол дубу, під яким він ще хвилину назад сидів. Мужчина впав, ошелешений, на землю, а коли отямився, то буря вже минула, хоч дикий мисливець був ще там; поруч лежали тріски розбитого дуба. Ще і в наш час полює в тих краях дикий мисливець з лісовим псом; іноді він вітається з людьми та лякає їх, але не наближається до них, а декотрих навіть попереджував і спасав од нещасть. (Сравні: Шлейн, Раделштайн. С. 35)

Лиса гора біля Члунка

На Лису гору недалеко від Члунка диявол, як говорять, “ходив одпочивати”. На камені й зараз є явні сліди його кігтів, заду і бутелі. Коли одного разу селянка поверталася в полудень з поля в садибу, від якої було чверть години шляху, вона зустріла сидячого на Лисій горі сивого мужа в зеленому жакеті, що перераховував гроші. “Дай і мені з них що-небудь!” — пожартувала вона. “Згребай, — сказав незнайомець, — але бистро”. Селянка спішно накинулась на гору грошей, набрала жменю, сховала гроші у фартух і побігла геть. Проте згодом вона почула за собою фиркання і топіт коней; повсюди навкруг неї гавкали пси, вона чула брязкіт і пронизливі голоси мисливців. Не дивлячись на те, що вона вже була майже біля дому, на городі, селянка викинула гроші, але з фартуха випало звичайне вугілля. І все ж один шматок у фартусі застряг, і коли вона вдома викинула його в камін, той перетворився у срібну монету. Селянка вибігла, щоб зібрати те, що залишилося, але до того часу все зникло. (д-р Рушко із Члунка)

***

Лісовий мисливець

Один чоловік ішов під вечір Техловицьким лісом до Ритиржова. По дорозі він одчув втому й сів на ялинковий пеньок. Неочікувано почув гавкіт, і перед ним появився лісовий мисливець з двома вогненними псами. Чоловік у страсі перехрестився і вигукнув: “Славен будь, Єзус Крістус!” У ту ж мить мисливець зник, але один з його псів ще встиг навкруги нього оббігти й облаяти. (Ф. Бехер із Подмокел)

Несамовите військо біля Слатин

У 1626 році молодий Рудольф зі Шмерцинга, земан (дрібнопомісний дворянин) і спадкоємець фьорстельської кузні, на підпитку їхав з Аннаберга, сказавши, що прямує зі Слатина прямою дорогою до Шейбенберським млинам. Вимушений був зійти з дороги через мисливський крик і лай псів, він заблукав у болотах, де залишив свого коня наполовину вгрузлим в багні. Земан нарешті знайшов дорогу звідти, крикнув проїжджим возам, домовившись, щоб його довезли додому, і, перевдягнувшись, позвав людей, щоби допомогли витягнути його коня з багна за допомогою жердин і мотузок. Схоже сталося і зі старим князем, який рано вранці поїхав лісом із Лучни під Клиновцем до Аннаберга; посеред лісу він раптом почув мисливський крик і сильний шум у той час, коли в лісі ніхто не працював і не полював. Візник швидко зметикував і сказав: “Це несамовите військо зі Слатина, пане, поїдемо з ім’ям Божим далі, і нічого нам не буде”. (Геббхарт. Австрійські перекази. С. 224)

***

Чортова скала біля Штернберка

Біля міста Штернберк над річкою Сазавою стоїть у темному лісі висока скала. На її вершині є чіткий відбиток кінської підкови, про яке говорять наступне. Одного селянина в лісі застала буря, і він ліг під нависаючу скелю, щоб заховатися від зливи. Вночі він почув гуркіт, лай собак і мукання худоби, які поступово наближалися. Все це гриміло вже прямо над його головою, як раптом почувся сильний удар, і скала повністю здригнулася, якби на неї впало щось дуже тяжке. Наступного дня селянина знайшли непритомним. Пізніше він розповів, що з ним
сталося. Декілька сміливців зі села пішли на скалу і знайшли там відбиток підкови, і розкидані повсюди криваві сліди. З того часу скала називається “Чортовою”, і в народі розказують про чортів, що гналися тут за бідною душею; при цьому сталася битва, один з них впав з хмари, і від того стався той сильний удар. (Й. Штрака)

За межами Європи

В Індуїзмі є схожий міф про Калкі, десяте втілення Господа Вішну, який прийде в кінці Калі Юґи, (нашої останньої епохи, що є найбільш порочна і безбожна) на білому чи чорному коні з сяючим мечем в руках, щоб знищити старий світ, який до того часу повністю загрузне в гріхах і невігластві, та відновити Дхарму (космічний порядок). У несамовитому гоні по світу Він вигубить усю порочну мерзоту. У священному епосі індуїстів Махабхарата, у Лісовій книзі в розділі 188, “Сказання про бесіди Маркандеї” говориться: «Час настане і появиться двічірожденний на ймення Калкі Вішнуяшас, що буде володіти великою силою, розумом і могутністю. Появиться він на світ у гідній брагманській сім’ї в селі Самбхала і силою духу відродить зброю та різні засоби пересування, військове спорядження, обладунки й панцири. Цей цар, який буде перемагати Дхармою, прийме верховну владу і внесе спокій у неспокійний світ. Блискучий брахман, високий помислами, з’явившись покладе край руїні. Так всезагальна загибель стане початком [нової Сатьї] Юґи. Цей двічірожденний разом з брахманами винищить втікаючі звідусіль нікчемні зграї млеччхів [варварів].» Дикі Лови проходять в кінці року чи до початку весни,
тобто в кінці річного циклу перед початком нового. А Полювання Калкі відбудеться в кінці Калі Юґи. Пам’ятаючи про подібність річних циклів (пір року) до космічних циклів (в Індуїзмі Юґ) та про принцип, що “все мале повторює велике”, припускаємо, що Дике Полювання в кінці року, меншого часового циклу, є свого роду відображенням великого Дикого Полювання в Кінці Мага Юґи, найбільшого часового циклу.

Джерела:

1.Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з
давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. ― Київ:
Радянський письменник, 1990. ― 558 с.
2.Громанн Й. Предания языческой старины западных славян /
авт-сост. Й. В. Громанн; пер. Волхв Богумил. ― Москва:
“Амрита”, 2014. – 75-85/
3.https://en.m.wikipedia.org/wiki/Wild_Hunt

Автор: Велеслав Шипіт

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Література, яку можна замовити тут:

Велесова Книга. Волховник.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу velesova-knyga.-volhovnyk-7-vydannya-702769.800x800w-500x500-4.jpg

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 3f076076d6e2c748e49a39b5a423f289-500x500-4.jpg

Роде наш красний.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу a0810cb813b302e103c3811d9757610c-500x500-5.jpg

Українські магічні замовляння.

Рідна читанка.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 12321-500x500-1.png

Борек і Боги слов’ян.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу borek-i-bohy-slovian-500x500-2.jpg

Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу Title_RIDNI-SVJATA-w-KOLI-500x500-3.jpg

Більше унікальних книг можна знайти тут: https://www.sribnovit.com/shop/

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap