Українські словники – історія створення
Як говорить народна мудрість: «Рідну мову не розвієш».
Саме мова є одним з об’єднавчих патріотичних фактором для українського народу. Щоб зберегти витоки і його первозданну унікальність, почали складати словники.
Перший український словник
Найпершим словником української живої мови вважають «Лексис сирЂчъ предложения, въкратьцЂ собранные, и из словенскаго языка на просты руский диялектъ истолкованы».
Він з’явився в 1596 році завдяки Лаврентію Зизанію. Словник налічує 34 сторінки і включає в себе церковнослов’янські слова з поясненнями українською живою мовою. Згодом, через 58 років, на світ з’явився «Лексиконъ словено-Росской и йменъ Толкование». Це вже робота архітипографа Памви Беринди Києво-Печерської лаври. Видання налічувало 475 сторінок з поясненнями українською мовою церковнослов’янських слів і імен. Словник також містить передмову, в якій автором описані перешкоди, що чинили йому впливові особи при виданні словника. Робота Беринди мала велике значення для всіх православних. Його неодноразово перевидавали як в Україні, так і за її межами.
Синонима славеноросская
І тільки в другій половині XVII століття був складений словник української мови «Синонима славеноросская». У цьому словнику всі пояснення були написані церковнослов’янською мовою. Він налічував 185 аркушів і існував тільки в рукописному вигляді. Його автором вважається вчений чернець, чиє ім’я не згадується. Словник так і не був виданий в друкованому варіанті.
Енеїда
Сучасним словником української мови слід вважати словник в поемі «Енеїда» Котляревського. Так письменник став не тільки основоположником нової української літератури, а й лексикографії. Після виходу «Енеїди» почали масово з’являтися невеликі українсько-російські словники, які додавалися до творів. Такі словники були пристосовані тільки до конкретних творів. Подібна практика словників-додатків дала поштовх для створення більш-менш стабільного словника «Собрание словъ малороссийскаго нарЂчия», який був виданий москвичем Іваном Войцеховичем в 1823 році. У ньому можна було знайти визначення понад тисячі слів, які містилися на 42 аркушах.
Словник Грінченка
Українсько-російські словники активно почали з’являтися протягом XIX – поч. ХХ. Всі вони на сьогоднішній день мають велике культурне значення. Серед відомих українських словників можна назвати працю Бориса Грінченка «Словник української мови». Він з’явився в Києві в чотирьох томах. Борис Грінченко працював над ним 2 роки (1907-1909 рр.). Але вже через 49 років словник знову перевидали. Він налічує 70 000 слів української мови, як літературної, так і народної. Робота Грінченка навіть отримала премію Російської академії наук. Це видатний словник початку ХХ століття. Для його створення письменник використовував художній матеріал, фольклорні джерела, інші словники та роботи журналістів «Київської старовини».
Словники Калиновича, Кириченко і Потебні
Справжнім бумом у розвитку вітчизняної лексикографії видався період після Жовтневої революції. Одними з представників словників того часу став «Російсько-український словник» Михайла Калиновича і «Словник» Іллі Кириченко.
Окремо стоїть «Українсько-російський словник». Це видання працівників Інституту мовознавства ім. А.А. Потебні, який створювали протягом 10 років. Справжній скарб української лексикографії, який увібрав в себе лексичні та фразеологічні одиниці української мови.
На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Вони допомагають розширити кругозір і підвищити наш культурний рівень. Словники – це та скарбничка, з якої можна черпати досвід і знання всього людства.
Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq
Книги, які можна замовити тут:
Велесова Книга. Волховник.
Волховник: Правослов Рідної Віри.
Роде наш красний.
Українські магічні замовляння.
Рідна читанка.
Борек і Боги слов’ян.
Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.
ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ. ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ.
Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892,1895,1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої іще в студентські роки. Безпосередній намір написати цей твір виник у Яворницького 1889 p., після видання двотомної праці «Запоріжжя у залишках старовини й переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопу-бліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ. ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК.
У лицарському поклоні перед портретом українського козака, що експонується в Музеї Історії сільського господарства Волині, шанобливо схилив голову гість з далекої Японії – Шихан Масахіко Танака. Що змусило знаменитого спортсмена (чорний пояс 8-й DAN) стати на коліїю перед образом січовика?
Відповідь на це та ряд інших запитань дає книга. Хто такі козаки? Які їх звичаї і обряди? Яке було їх військове і бойове мистецтво? Йдеться не тільки про виховання й підготовку козака-воїна та відродження його в незалежній Україні, а й особливої касти – характерників. Автор аргументовано доводить, що «козак – не пияк».
Розкриваються утаємничені сторінки козаччини, чого немає у поважних узагальнюючих виданнях з історії України. Книга відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів, цікавістю викладу і стане добрим помічником не лише для учнів і студентів, викладачів-істориків, а й для широкого кола читачів, хто забажає «вичавити із себе раба».
Так як з відродженням козацтва – відродиться і Україна
ДІТЯМ ПРО КОЗАКІВ. КАЛЯНДРУК ТАРАС
Тарас Каляндрук розповів про те, чому нову книгу він вирішив писати для дітей: саме їм особливо потрібно знати нашу справжню історію, її захоплюючі й героїчні сторінки. Молодь у наш час дуже потребує хороших прикладів, їй потрібні герої для наслідування. В той же час телебачення, кіно та й віртуальний світ комп’ютерів заповнюють японські ніндзя й самураї, американські ковбої, російські спецназівці. Козаки в цьому морі якось відійшли на задній план. А в них сучасному воїнові є чому повчитися. Адже козаки були чудовими розвідниками-пластунами, блискуче володіли різноманітними бойовими прийомами, мали багатющі традиції і звичаї, втілювали в собі кращі риси нашого народу.Видання розраховане на дітей шкільного віку, батьків та всіх хто цікавиться історією та особливо історією козаків. Найважливішим для козаків в бою було вміння блискавично вирішувати, виходячи з найнесподіваніших ситуацій. А якою ж була культура українського козацтва? Шанувалися військові традиції та звичаї? Та чи існувала спеціальна психофізична підготовка козаків? Книга пропонує відповіді на ці питання та доповнює її цікавою історією про характерників та пластунів.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЗА ГЕРОДОТОМ
Читач має змогу ознайомитися з неупередженим перекладом «Історії Геродота», в якому виправлені основні неточності та свідомі перекручення фальшивих істориків, і поринути в прадавні часи Скитії, поглянувши на скитів очима очевидця тих подій.
Примітки пояснять старі назви земель, країн, народів, міст і рік. Також в них проведений аналіз походження скитів, їх культури, звичаїв, мови та писемності.
Відкривайте для себе багато нового про коріння українського народу, його славні традиції в землеробстві та військовій справі
ОПИС УКРАЇНИ. ГІЙОМ ЛЕВАССЕР ДЕ БОПЛАН
В книзі відомого мандрівника, архітектора та картографа подано безцінні відомості про тогочасну Україну, що після розпаду Київської Русі потрапила до складу Королівства Польського. Цінність поданого матеріалу значно зростає, коли сприймаєш оповідь очевидця і сучасника, який крім всього іншого був іноземцем, не зацікавленим у викривленні реалій того часу. Також важливим аргументом на користь поданого матеріалу є час написання (1648р.) і дата першої публікації книги (1652р.) т-до 1716 року, що знаменував собою час тотальної фальсифікації Московією минулого Русі.
Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення