Вірити юдею це те ж саме, що вірити в невинність старої жидівської проститутки.

В цій статті деякі біблійні постулати, якими дурять юдеї і своїх жиденят, і довірливих юдохристиян будуть показані у всій своїй мерзенності. А чому деякі, а не всі? Тому, що вся біблія є одна велика вигадка і хвороблива фантазія жидви. Як писав Григорій Сковорода: “Біблія є брехня і буйство Боже”. Тут вибрані фрагменти, про які більшість українців, які називають себе християнами навіть не здогадуються.

Почнемо з головного. Звідки виникло в юдейській біблії праслов’янське, індо-ірансько -арійське слово “Бог”?

Звернемось за допомогою до науки.

В українській мові це слово надзвичайно поширене. Імена Богдан, Богдана, Богодар,Богород, гора Богит, річка Бог((давньоукраїнською Буг) і багато інших.

У найдавніших оригінальних текстах Біблії (давньоєврейському Старому Завіті та давньогрецькому Новому Завіті) слов’янського слова «Бог» немає і бути не могло, адже це слово виникло в зовсім іншій мовній групі через сотні років після написання останніх біблійних книг.

Проте там були свої власні оригінальні слова на позначення племінного зверхника жидів, та його небесної і земної свити .

1. Що було в оригіналі Старого Завіту (давньоєврейська мова)?

У давньоєврейських рукописах вживалося кілька основних слів:

1. Ел (אֵל) або Елоах (אֱלוֹהַּ):
   • Загальне семітське слово на позначення носія могутньої сили.
2. Елохім (אֱלֹהִים):
   • Форма множини від «Елоах» (буквально — Величності), яка в біблійному контексті вживається у значенні багатьох зверхників та граматично узгоджується з дієсловами в однині. Саме це слово стоїть у першому вірші Книги Буття: «На початку створив Елохім небеса та землю».
3. Яхве / Тетраграматон (יהוה):
   • Власне ім’я (перекладається приблизно як «Той, Хто Є» або «Сущий»). Воно зустрічається в тексті понад 6800 разів.

2. Що було в оригіналі Нового Завіту (давньогрецька мова — койне)?

У грецькому тексті Нового Завіту використовуються давньогрецькі слова:

1. Теос (Θεός):
   • Загальногрецьке слово для позначення найвищої духовної сили..
2. Кюріос (Κύριος):
   • Означає «Володар» чи «Пан». Починаючи з Септуагінти (грецького перекладу Старого Завіту III–II ст. до н. е.), цим словом перекладали власне ім’я Яхве, оскільки юдеї уникали вимовляти священне ім’я вголос.

3. Звідки ж узялося слово «БОГ» і коли воно з’явилося у Біблії?

Слово «Бог» має чисто праслов’янське (індійсько-іранське) походження.

• Етимологія: Праслов’янське *bogъ пов’язане з давньоіндійським bhaga- («подавець блага», «володар багатства», «доля») та давньоперським baga- («божество», «пан»). Початково це слово означало «багатство», «щастя», «той, хто наділяє благами» (звідси слова багатий, збіжжя, убогий).
• Коли воно з’явилося у біблійному контексті? Слово «Бог» уперше потрапило до біблійних текстів у IX столітті н. е. (близько 860-х років), коли “рівноапостольні” пройдисвіти, Кирило і Мефодій перекладали Святе Письмо з грецької мови на старослов’янську. Вони зробили підміну понять, взяли вже існуюче в язичницьких слов’янських племен слово «бог» і використали його як еквівалент грецького Θεός (Теос) та єврейського Елохім. Щоб знайоме і рідне поняття “Бог” швидче навернуло слов’ян до християнства.

Те ж саме стосується і слова “Господь”

Слово «Господь» — це давнє питомо слов’янське слово, яке до виникнення християнства взагалі не мало релігійного підтексту і означало суто соціальний статус: «господар», «володар», «глава дому чи роду».

1. Етимологія та походження слова

У праслов’янській мові це слово відновлюють як *gospodь. Воно має давнє праіндоєвропейське коріння і складене з двох частин:

1. *gost- (гость) — початково означало «гість», а також «той, хто надає прихисток / приймає гостей».
2. *pot- / *pod- (под) — походить від індоєвропейського кореня *potis, що означає «володар», «пан», «господар» (звідси латинське potens — «могутній», і санскритське pati — «господар»).

Отже, первинне значення слова *gospodь — «володар гостей», «господар дому» або «глава роду», який має владу в домі та захищає свій дім і гостей.

Згодом від цього ж кореня в українській мові утворилися слова господар, господиня, господарство.

2. Коли і як слово «Господь» потрапило до Біблії?

У біблійних текстах слово «Господь» з’явилося у IX столітті н. е. (у 860-х роках) під час перекладу Святого Письма старослов’янською мовою солунськими зайдами, братами Кирилом і Мефодієм.

Вони використали це соціальне слово як філологічний еквівалент для двох біблійних понять:

У Старому Завіті:

• Переклад імені Яхве (יהוה): Юдеї вважали ім’я Яхве надто священним і не вимовляли його вголос, замінюючи при читанні на слово Адонай (אֲדֹנָי — «мій Пан/Володар»). Греки переклали це як Кюріос (Κύριος — «Пане»). Кирило і Мефодій, слідуючи грецькій традиції, по шахрайськи переклали Кюріос / Адонай слов’янським словом Господь, абсолютно не розуміючи глибинного значення цього поняття.

У Новому Завіті:

• Переклад грецького Кюріос (Κύριος): У грецькому тексті так зверталися і до Ісуса Христа («Учителю», «Пане»), і до Яхве-Отця. Слов’янські “просвітителі” передали цей титул високої поваги та влади словом Господь.

Підсумок

Слово «Господь» — це слов’янський аналог слів «Пан», «Володар» або «Господар».

Воно з’явилося в біблійних текстах у IX столітті н. е., коли перекладачі застосували побутовий титул поваги та власності до вищої духовної сили греків і жидів, щоб перекласти єврейське Адонай та грецьке Кюріос.

Підсумок

У найдавніших оригіналах стоять власні семітські та грецькі терміни (Елохім, Яхве, Теос).

Слово «Бог» — це адаптований переклад на наші слов’янські мови, який з’явився у Біблії лише в IX столітті після Різдва Христового.

На якому християнському соборі вперше Ісуса було названо сином Яхве, і як назвали Марію ? Яке справжнє ім’я Ісуса і що значать слова Ісус та Христос?

Ісус був визнаний сином Яхве, а титулом Марії Собор офіційно закріпив грецький термін Теотокос (Θεοτόκος)

1. На яких соборах прийнято ці догмати?

• Ісуса визнано сином Яхве :Перший Нікейський собор (325 рік н. е.)
  • Контекст: Собор було скликано через аріанську єресь (священик Арій стверджував, що Ісус — лише перше і найвище творіння Яхве). Собор затвердив Нікейський Символ віри, де проголосив, що Ісус є :
  • Теóс алетіно́с (Θεὸς ἀληθινός): Буквально «Теос істинний» (у пізнішому слов’янському перекладі — «Бог істинний»).
  • Гомоу́сіос то Патрі́ (Ὁμοούσιος τῷ Πατρί): «Єдиносутній Отцю» (тобто має одну й ту саму божественну природу/субстанцію, що й Отець).
  • Уйóс ту Тео́у (Υἱὸς τοῦ Θεοῦ): Буквально «Син Теоса» ( в пізніших перекладах слов’янською мовою «Син Божий»).
• Марію названо Теотокос: Ефеський собор (431 рік н. е.)
  • Контекст: Конфлікт виник через патріарха Несторія, який пропонував називати Марію лише Христородицею (бо вона народила людину Ісуса, у яку потім поселився «Син Теоса»). Собор відкинув це твердження й офіційно закріпив грецький термін Теотокос (Θεοτόκος), підкресливши, що в Ісусі суть Теоса і людська природи були нероздільні з моменту зачаття.

2. Справжнє ім’я Ісуса та його значення

Оскільки Ісус був юдеєм і жив у I столітті в Юдеї/Галілеї, його рідною мовою була арамейська, а мовою письма — давньоєврейська (іврит).

• Справжнє (оригінальне) ім’я: Єшуа (יֵשׁוּעַ) або повна форма Єгошуа (יְהוֹשֻׁעַ).
• Значення імені: Ім’я складається з кореня власного імені (Яхве / Єго) та дієслова яша («рятувати», «визволяти»).
  • Буквальний переклад: «Яхве є спасіння» або «Яхве спасає».

Як «Єшуа» перетворилося на «Ісус»?

1. З івриту/арамейського Єшуа (יֵשׁוּעַ) грецькі перекладачі зробили адаптацію Іесус (Ἰησοῦς), оскільки в грецькій мові не було звуку «ш», а чоловічі імена вимагали закінчення -с.
2. З грецької мови це ім’я потрапило в старослов’янську як Ісусъ, а згодом в українську як Ісус.

3. Що означає слово «Христос»?

«Христос» — це не прізвище, а титул чи посада.

• Походження: Це грецький переклад давньоєврейського слова Машіах (מָשִׁיחַ), яке в українській транскрипції звучить як Месія.
• Значення: Буквально перекладається як «Помазаник» (той, кого обмазали священним єлеєм/олією).

Історико-релігійний контекст: У давньому Ізраїлі олію узливали на голову трьом категоріям людей при вступі на посаду: царям, пророкам та первосвященикам. Цей ритуал означав, що людина отримала благословення та соціо-релігійну владу від Яхве.

Коли послідовники називали Єшуа «Ісусом Христом» (Єшуа га-Машіах), вони фактично казали: «Ісус — це той самий обіцяний царем та пророками Помазаник (Месія), який прийшов урятувати народ».

Якщо слово Бог в єврейському, грецькому виконанні виникло в 9 столітті, то як іменували Яхве та Ісуса на соборах у тих випадках, де пізніше підставили слово Бог?

На соборах IV та V століть (у Нікеї 325 року та Ефесі 431 року) робочою мовою, та офіційних документів була давньогрецька мова.

Оскільки слов’янського слова «Бог» тоді ще не існувало (до перекладу Кирила і Мефодія лишалося понад 400 років), єпископи використовували давньогрецьку термінологію, а також давньоєврейські поняття, з яких усе й починалося.

Ось якими саме словами послуговувалися на соборах у тих місцях, де пізніше в слов’янських текстах з’явилося слово «Бог»:

1. Як на соборах називали (Отця / Яхве)?

Замість слів «Бог» чи «Яхве» грекомовні учасники соборів вживали такі терміни:

• Теóс (Θεός): Загальногрецьке слово на позначення Яхве.
  • Як це звучало: Коли вони казали про Яхве, то казали О Теóс (Ὁ Θεός) .
• Патéр (Πατήρ): Звернення та іменування «Отець», яке було основним утриманським формулюванням для Першої Іпостасі.
• Кю́ріос (Κύριος): Означає «Володар». Самим ім’ям Яхве на соборах практично не користувалися, адже в грецькій традиції Старого Завіту (Септуагінті) ім’я Яхве вже було замінене на Кюріос.

2. Як на соборах називали Ісуса (Сина)?

Коли на Нікейському соборі 325 року затверджували формулу «Ісус є сином Яхве », грецькою мовою це формулювалося без жодних слов’янських коренів.

3. Як назвали Марію на Ефеському соборі?

Коли в 431 році проголошували догмат про Марію, використали виключно грецький складний термін, з якого потім і зліпили слов’янський аналог:

• Теотóкос (Θεοτόκος):
  • Утворене з двох слів: Θεός (Теос — верховний зверхник) + τόκος (токос — той, хто народжує / пологи).
  • Буквально це означає «Та, що народила Теоса».
  • У IX столітті Кирило і Мефодій фальшиво і підло переклали це слово буквально (калькою) як «Бого-родиця».

Порівняння: як звучав Нікейський Символ віри тоді і як зараз

Мова	Текст рішення собору	Буквальний переклад
Оригінал (Грецька, 325 р.)	Πιστεύομεν εἰς ἕνα Θεόν… καὶ εἰς ἕνα Κύριον Ἰησοῦν Χριστόν, τὸν Υἱὸν τοῦ Θεοῦ, Θεὸν ἐκ Θεοῦ…	Віруємо в єдиного Теоса… і в єдиного сина Ісуса Христа, Сина Теоса, Теоса від Теоса…
Слов’янський фальсифікат Кирила і Мефодія ,переклад (IX ст.)	Віруємо в єдиного Бога… і в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Бога від Бога…	Віруємо в єдиного Бога…

Підсумок

Усі засідання соборів проходили давньогрецькою мовою. Там, де ми сьогодні читаємо «Бог», єпископи казали «Теóс», а замість «Богородиця» — «Теотóкос». У IX столітті слов’янські просвітителі просто підставили свій місцевий корінь «Бог» під грецькі слова Теос і Теотокос.

Після прочитання цієї книги, розумна людина просто викине на смітник і біблію, і всю юдохристиянську атрибутику.

Замовити книгу можна тут: https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/

Основи біблійної “етики”

Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості .
Просвітлення нам усім, українці!
Читаймо!