На сьогодні не існує переконливих даних, які б свідчили про існування усталеної традиції людських жертв у дохристиянській українській релігійній практиці. Відомий літописний епізод про варягів із «Повісті временних літ» є предметом наукової дискусії. Частина дослідників розглядає його як повідомлення про язичницьке жертвопринесення, тоді як інші вважають його прикладом християнської полеміки, або описом конфлікту, який не мав характеру ритуальної жертви.
Найсильніший аргумент
На мою думку, він полягає не стільки в самому літописі, скільки в усьому корпусі української традиції.
Якщо ми проаналізуємо:
- колядки;
- щедрівки;
- веснянки;
- русальні пісні;
- купальські пісні;
- весільну обрядовість;
- голосіння;
- замовляння;
- легенди;
- казки;
- перекази;
- записи Чубинського;
- записи Гнатюка;
- записи Шухевича;
- записи Новицького;
- записи Єфименка;
- записи Шекерика-Дониківа,
то справді виникає цікаве питання:
Де сліди людських жертв?
Адже обряди:
- першого снопа;
- Дідуха;
- купальського вогню;
- Колодія;
- Русалій;
- веснянок;
- жнивних обрядів
описані дуже детально.
Так само детально описані:
- хлібні жертви;
- мед;
- молоко;
- каша;
- зерно;
- худоба;
- птахи;
- тканини;
- стрічки;
- вода;
- вогонь.
А ось усталеної народної традиції людських жертв в українському фольклорі справді не простежується.
У релігієзнавстві жертвопринесення зазвичай має характерні ознаки:
- визначеного адресата (божество);
- встановленого ритуалу;
- жерця або особи, що здійснює обряд;
- сакрального місця;
- мети жертвопринесення (подяка, прохання, спокута, обітниця тощо).
Якщо ж люди були вбиті через політичний конфлікт, непокору, святотатство або образу громади, це не є жертвопринесенням.
Саме це і є одним із предметів дискусії навколо епізоду з «Повісті временних літ», де знахабнілі варяги насміхалися над Богами і звичаями русичів. Ще не заражені бацилами лібералізму, толерантності, дермократії, русичі просто повбивали безтямних ворогів, Іоана і Федора. Якби ми були мудримси, як наші Предки, то не було б на українському престолі ні Кравчука х Кучмою, ні Януковича з Зеленським. І війни теж не було б. Була б зараз могутня, сильна, самодостатня українська Україна.
Щодо прикладу біблійного судді Ієфая
Він дуже показовий з релігієзнавчої точки зору.
У Книзі Суддів Ієфай:
- дає обітницю;
- обіцяє принести жертву;
- повертається переможцем;
- виконує обітницю щодо своєї доньки.
Тобто це має всі ознаки обітної жертви.
У літописному епізоді про варягів структура інша:
- жереб;
- відмова;
- суперечка;
- напад натовпу;
- смерть.
Саме тому частина дослідників і ставить питання, чи правильно літописець витлумачив або подав цю подію?
У біблії є кілька місць, де людські жертви прямо описуються:
1. Обітниця Ієфая — найвідоміший приклад
Книга Суддів 11:30–40
Ієфай перед битвою дає обітницю Господу, що якщо переможе, принесе в жертву того, хто першим вийде назустріч із його дому. Першою виходить його дочка.
2. Авраам та Ісаак
Буття 22
Авраам отримує наказ принести Ісаака в жертву.
Наприкінці Бог зупиняє його, і замість Ісаака приноситься баран.
3. Цар Меша Моавський
2 Царів (4 Царств у слов’янській традиції) 3:26–27
Моавський цар приносить у жертву свого первістка на міському мурі.
Поклоніння Молоху
Принесення дітей у жертву Молоху.
Основні місця:
- Левит 18:21
- Левит 20:2–5
- Повторення Закону 12:31
- Повторення Закону 18:10
5. Цар Ахаз
2 Царів (4 Царств) 16:3
Згадується, що він провів свого сина через вогонь.
6. Цар Манасія
2 Царів (4 Царств) 21:6
Також говориться про проведення сина через вогонь.
7. Єремія
Пророк неодноразово засуджує людські жертви. Тобто, вони були майе побутовим, традиційним явищем у юдаїзмі.
Основні місця:
- Єремія 7:31
- Єремія 19:5
- Єремія 32:35
8. Єзекиїль
Єзекиїль 16:20–21
Єзекиїль 23:37
Йдеться про принесення дітей у жертву.
9. Псалми
Псалом 106 (105):37–38
Згадується принесення синів і дочок у жертву.
Новий Завіт
У Новому Завіті людські жертви як ритуальна практика не описуються.
Водночас центральною темою християнського богослов’я є смерть Ісуса Христа, яка в багатьох місцях тлумачиться як жертва за гріхи людства. Це богословське розуміння зустрічається, зокрема, у:
- Євангелії від Івана 1:29 («Агнець Божий…»);
- Посланні до Євреїв (особливо розділи 9–10);
- 1 Петра 1:18–19.
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%b1%d1%96%d0%b1%d0%bb%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%be%d1%97-%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b8/
Основи біблійної “етики”
Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості .
Просвітлення нам усім, українці!
Читаймо!
