Троя Гомера знайдена в Україні! Сенсація світової науки!

Анотація: В статті досліджується давнє місто Троя. Етноісторик Василь Хитрук власною
аргументацією доводить, що розкрив таємниця тисячоліть. За його дослідженням Троя це Ольвія.
Ключові слова: Античність, Троя, Ольвія, Атлантида, Гомер, Аполодор, американський журнал «National
Geographic»; Помилка Г.Шлімана; італійські й американські експерти: Джоакім Латац; Мікаель Сіеблер.


Троя міститься близько Тенедоса, коло могили Ахіллеса» (Аполодор). (*Перше дослідження
опубліковано понад 20 літ тому в колективній раритетній книзі: Космос Древньої України[5,c.146-155].
Наразі звернемось до ще однієї таємниці світової етноісторії – славнозвісної Трої давньогрецького поета
та історика Гомера[3].
Нагадаємо, Троя і Троянська держава укро-скіфів-сколотів проіснувала від початку до кінця ІІ
тисячоліття до н. д. Праукраїну часів знаменитої античної Трої або Іліону (Олівіону-Ольвії) автор «Слова о
полку Ігоревім» Ходина називає «Землею Трояна», шлях на полудень як історична згадка – «Тропою
Трояню». Це просторові координати. Часова координата одна-єдина, та й то невизначена: «Часи Трояні».
З твору Ходини можна збагнути, що «Даждьбожі внуки», тобто українці тієї історичної доби сумують за
тими давніми часами, за тією колись квітучою «Землею Трояню», столиця якої стоіть на «Тропі Трояній».
Тропа – це образне багатошарове поняття: Шлях, Дорога, як земна, так і небесна. З півночі на південь тече
шумководий Дніпро-Славутиць. Водна тропа, по берегах якої тропа звірина, тропа людська, тропа кінна,
волова, коліснича… З півночі на південь проходить і небесна тропа – Чумацький Шлях, Молочна Ріка
Космосу. Де ж як не під нею бути Тропі Трояній, Землі Трояній і Столиці Трояній[5,c.146-155].
Ще однією крайньою водною тропою виступав Дністер. Серединою Землі Трояньої протікає річка Бог
(нинішня неісторична назва Південний Буг) – первісна Ґанґа, Мати річок Земної кулі, звана в ті далекі
античні часи Ґіґанісом або Гіпанісом. Ріки Бог, Славутиць і Тірас-Дністер утворюють географічне Світове
Дерево України і геродотової Гіллеї, званої також Гівлеєю, Івлією. Іва – головне дерево, яким обсаджені всі
ріки Праукраїни[5,c.146-155].
Сьогоднішня Вкраїна ще якось дихає саме завдяки своєму священному дереву, яке має здатність
очищати болота, воду рік, ставків, джерел і повітря.
Навіть лісники й біологи про це майже нічого не знають. Це ж стосується й екологів.
Тільки простий український народ після Вербної неділі щороку традиційно втикає мільйони вербових
гілочок у береги своїх річок. Бог-Тато та Дівиця Десна народили Сина і назвали його Славутицем…
Св. 1. о. Білий, Кінбурнська Коса, місце поховання Ахіллеса.
Св. 2. Панорама міста Троя над лиманом і морем.
Отже і столиця цієї загадкової Землі Трояні має бути десь на Тропі Трояній, тобто на шляху, який веде
на Полуденну Україну, куди все тече. А все не тільки тече, а й міняється. Колишні столиці – величезні
праміста, яких не знало ні Дворіччя, ні Єгипет, ні навіть Індія – нині покриті землею, глиною, піском.
Особливо змінні назви столиць. Так нинішнє сіті Керч – це давній античний Корчев і ще раніший Коро або
Кур – прастолиця царства знаменитої королеви Кори і короля Куру – родоначальника двох найбільших і
найдревніших у Європі й Азії народів – українського та індійського. А скіфський Пантікапей, Панті й Ганті
та Боспор – це столиця Боспорського царства від Боспору до Боспору. Коментарій автора подається
косим курсивом: (від керченської протоки, до боспорської протоки), а за античними письменниками, від
панування древньої могутньої боспорської династії спартокідів, інколи називали «Матір’ю Спарти». Саме
звідси почалась міграція спартанців на Пелопоннес, які згодом утворили знамениту могутню і справедливу
державу Спарта[5,c. 46-155].
Ще більше іменних топонімічних перетворень зазнала наша древня столиця Скіфів, знаменита ОльвіяТроя. Від якої за роки володарювання «великих» народів-братів-вовків, то ж мовиться, як від тієї кози з
української народної казки, залишились тільки ріжки та ніжки. У часи Геродота це Ольвіон або Олівіон, у
часи Ефора – Бористен, у часи Гомера – Іліон або Троя, як і в часи латинського поета-етнолога Верджіліо
– це столиця славнозвісної держави Тео-Укрії, Троя, яку населяли «теукри», тобто «божественні укриукраїнці». Так вже Вергілій у 2 ст. до н. д. асоційовував троянців з украми, [7,с.134] яким Троя належала,
вони її будували, прикрашали Храмами Аполлону, Деметрі, а точніше Деметрані (Королеві Сіті). Більше
того, саме Троя була столицею могутньої укро-скіфської держави Те-Укрії. Отже, логічно-історично
мислячи, Троя аж ніяк не могла бути десь далеко від свого народу тео-укрів або теукрів. Більше того, навіть
«Ілліада» Гомера чітко позиціонує битву за Трою не в Егейському морі, а саме в Чорному морі, адже
ахейська ескадра після того, як запустила підступний проект «Ахейського коня» (а не «троянського», як
пишуть усі), сховалась за косою острова «Тенедос», який розміщений у дельті Славутича, Бога і Чорного
моря. Це ще одна потужна географічна координата розміщення Трої на березі Чорного моря і саме в
Античній Україні [5,c.146-155].
Отже, знаменита тисячекрат шукана там і сям та так і не знайдена (до 1992 року!!) святоруїнна Троя –
столиця Землі Трояньої, розташована якраз на Тропі Трояній «з варяг у греки» і є українське пра-сіті Троя –
нинішня Ольвія у Миколаївській області, на правому березі річки Бог, на північному березі Чорного моря.
Предків українців називали також мелісітами, а Ольвію-Трою – Мелісополісом. Від меліси – улюбленого
бджолами цвіту. Мелісою називали навіть саму бджолу та царицю бджіл – Цар-Матку!
Отже, це був бджолиний народ, що займався «промислом божим», себто історичні «уличі» «Повісті
Враменних літ» [5,c.146-155].
Може виникнути запитання: а що говорить з цього приводу радянська археологія? Ця наука зберігає
нейтралітет. Напевне, за аналогією до предметів, викопаних із землі. Не біда! З-під уламків стародавньої
плінфи і цегли ними видобуті дорогоцінні докази Трої, оспіваної кімерійцем Гомером-Кімером. Зокрема,
шматки пергаменту з уривками «Іліади». Хоча й «Одісея» також не раз повертається до Іліону-Олівіону.
Це еще один доказ того, що вже від часів кімерійців і скіфів колесо Історії крутиться навколо Трої і
Чорного (тоді Уксинського, гр. Евксинського) моря. Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши… [3,с.5].
Так розпочав свою другу поему божественний Кімер, ім’я якого пізніші античні письменники і тлумачі
передавали як Гомер[3,c.6].
Св. 3-4. Національний історико-археологічний Заповідник Ольвія-Троя, с. Парутіне, Миколаївської
області, Україна.
А події і першої, і другої поем Гомера відбуваються саме на території Древньої України. Це видно з того
ХТО гнав Одіссея після того, як він придумав підступного егейського коня. Щей й досі в Україні ходить
такий вислів: «встругнути коника», тобто придумати і здійснити якусь погану витівку. Так хто ж той
Володар краю, котрий примусив блукати «відважного» грецького героя? [5,c. 146-155].
Св. 6. Заповідник Ольвія. Артефакти часів Трої.
Св. 5. Золоте кольє цар-матки – Цариці-Матері троянців-уличів (символ – бджола-матка!)
А Посейдон із тризубцем – Володар рік і морів за античною традицією є охоронцем Атлантиди-Лавантиди
або Лаведії, тобто земель північнопричорноморської акваторії[2,c.16-18].
Тоді всі богове йому співчували, Крім Посейдона,- гнівом його Одісей богорівний Вічно був гнаний…
Ще раніше, за Платоном, він виступає як головний Бог-Покровитель розкішного допотопного краю
блаженства – славнозвісної східної Атлантиди. Вона містилась у Гіпербореї – країні Атланта і його доньки
Атлантиди. Красуня, зустрівши Одісея, прагне ласками і хитромудрим словом привернути його на сторону
переможеного народу:
Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає на морі, Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні
– Ті, що і небо навколо, і землю усю підпирають. В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька [3,с.
6].
От коли можна і треба вигукнути: «Евріка»! Рідкісний випадок: пошуки одного міста чи країни
приводять до іншого відкриття! Себто клубок пряжі Аталанти, мов чарівний Колобок, узяв правильний,
єдино вірний напрямок, і на його шляху засвічується не одна чарівна свічка Істини. За першою йде друга,
третя, десята. Так і в нашій мандрівці за чарівним Колобком наукової думки. Коли засвітився бакен Трої, за
ним тут же спалахнув сигнальний вогонь, який сам собою говорить: ви на вірному шляху! Шукаючи Трою,
ми натрапили на слід Атланта й Аталанти, а, отже, й самої Атлантиди! Атлант був царем Атлантиди, Кий –
міста Києва, Менал – Мени, Корпин – Корпат (Карпат), Кавкон – Кавказу. Ряд можна продовжувати до
нескінченности. Викрадення греками скитянки Елени, через яку розпочалася Троянська війна, – метафора,
колосальнішої за яку не знає навіть авангардне мистецтво ХХ століття. Викрадення Елени – це викрадення
е л л і н і з м у старої пелазго-скіфської Еллади, що містилась у стародавній Лаведії (Аркадії) – нинішній
Україні. Отже еллінізм – українське, а точніше, праукраїнське явище! Прояснити питання допомогла б
родословна першопредка еллінів – царя Елата. У царя Аркада та його жони Леаніри (Лані) народився
перший син. Вони назвали його Елатом. Так пише Аполлодор – письменник-енциклопедист античного
світу. Другий син звався Ахвідом (гр.Афідом). Ось між цими двома синами й була поділена земля, але
вища влада дісталася Елату. «Цар Орихтоній (гр.Ерихтоній) – це цар Ор-Автохтон (-хтоній) – родив
могутнього Троя, Троєм даровані світу ті три знаменитійші сини: Іл (звідси й назва «Ілліада» та ІлліонТроя), Ассарак і молодший Ганімед, небожителям рівний. Істинно був на землі він прекраснійшим з-поміж
людей!» [1,с.67].
Св. 7. Царський курган у Іліоні-Трої-Ольвії (Україна)
Так об’єднуються в часі і просторі два епоси – давньоукраїнське «Слово о полку Ігореві» з його «віками
Трояна» та пелазго-етруська (кімерійська), тобто праслов’янська «Іліада». Навіть у самій назві Іліада вже
звучить словотвір Еллада! Адже основу одної та іншої назви складає корінь Лада – Головна Богиня скіфослов’янського пантеону.
Отже Трою та її державу Гомер асоціює з Елладою.
Чому ж так сталося потім, що в світовій книжності та історії запанувала одна «істина» – істина
«Навпакитики»? Історія трактувалася навпаки. («Навпакитика» – назва книги одного зі скіфських
письменників та істориків з милозвучним ім’ям Паніасад).
Відтоді й почалися всі біди праукраїнської та й зрештою, всеслов’янської та й європейської історії і
культури. З падінням Трої почалась деґрадація не тільки старукраїнської трипільської культури, а й різке
падіння усієї світової історії та культури.
Спроба збудувати азіатський варіант Іліону-Олівіону – Вавілону закінчилась трагічно для цілого
Вселенства – люди перестали розуміти одне одного.
Джерела єдності, доброти, моралі, краси, любові, джерела людяности були втрачені. Як і всяка святість.
Настали чорні часи. Почалася перша в історії «холодна війна», спрямована передовсім на знищення
книжок, апокрифів, рукописів, пергаментів, бібліотек, вогнищ стародавніх культур Вселенної. Прадревня
скито-таврійська бібліотека Фулу (нинішній Чуфут-Кале в Криму) була перевезена до єгипетської
Александрії. Ось чому всіх учених світу скарби цієї «грецької» бібліотеки ставили буквально в глухий кут:
книги були написані якоюсь «негрецькою мовою»… Так, це була, як виявилось пізніше, справжня скитська
мова, якої нібито «не існувало»… «Не існує» нібито й сьогодні. Бо й понині наука не позбавлена лжеістини фарисеїв, для яких не було і не є нічого святого. Сівіллині книги були приховані. Більшість із них
знищена, спалена іудео-християнською інквізицією, переписана на чужинецький лад. Люди-Оси спочатку
теоретично розправилися із Людьми-Бджолами (Медами), а невдовзі розпочали тотальну війну зі
Вселенським Альтроєм[5,c.146-155].
Одним із перших удався до депортацій перський цар Ксеркс. Його наступник Дарій, захопивши
столицю медів Мелітополіс-Ольвію, прилеглі села і міста, посадив наших пра-отців на тисячі гарб та
колісниць і переселив… аж у Середню Азію. Уктрія-Бактрія – це колишні укри-троянці Трої! Потім були
походи на «божі народи» закутих у залізо легіонів Олександра Македонського. Перший свій бій він
розпочав, з …медами! Його легіони стояли в Полтаві, Мелі, Переяславі, Корсуні, Чернігові, Ольвії.
Так само, як пізніше легіони Петра Першого, Катерини ІІ, Олександра І, Миколи ІІ, Леніна-Сталіна…
Духовно-культурний геноцид, розпочатий фарисеями в далекі біблійні часи, по суті довершений у ХХ
столітті тотальним геноцидом, спрямованим саме на знищення українців. ХХ вік дав для українства кілька
нових видів геноциду – біогеноцид голодоморів, «братоцид» громадянських воєн, розпочатих революцією
1917 року, чистий геноцид репресивної «ери» 30-40-х років, депортоцид, дружню асиміляцію… Не треба
скидати з рахівниць історії й війноцид (Фінська, ІІ світова, Японська, Афганістан, Сучасна війна з
Московією (РФ) [5,c.146-155].
Сатанинський План втілений 1986 року в Чорнобильській катастрофі, що передовсім
впливає на гени. Так ми впритул підійшли до дійсного геноциду в повному сенсі цього слова. А ще
відірваність кращих людей-українців від корінної України і т.п. [5,c.146-155].
Навіть наведених історико-літературних джерел досить, щоб науково-вагомо проголосити:
ІСТОРИЧНА ТРОЯ ГОМЕРА ЗНАЙДЕНА!! Так, коли шукати сліди архаїчної еллінської писемності,
літератури, мистецтва, мітології, епосу так званої Медіатерри або Серединної Землі (як не точно
перекладають цей термін сучасні вчені та тлумачі – точніше: Земля Медів або Центральна Земля, Осердя
Землян, Гартленд, Прабатьківщина Землян), то тут, звичайно, ніяк не обійтися без нинішньої України, її
міст, території, акваторії. Ось як писала про Україну видатна іспанська письменниця Ель-КарменАльфонса Фернанда-Естрелья. Знана під іменем Наталени Королеви: «Україна ж є для мене куточком
грецької Аркадії – країни Псіхе-Аркадійки, – в якій залишилось, може, більше відгуків Еллади, як у сучасній
Греції, на яку різні нееллінські впливи поклали свою патину. Може я помиляюсь? Що ж – errari humanum
est» [4, с.47].
Так, людині властиво помилятись, але тут геніальна інтуїція чарівної жінки-письменниці була на висоті.
І вона справді не помилилась: Україна – це «Спляча Королева», що чекає вірного Лицаря, котрий, не
побоявшись зубатих драконів її величності Ортодоксії отих імперських культштрейхбрехерів від науки,
добереться до істини і зірве сонне покривало «Сплячої Королеви», подарувавши їй живий подих вібрацій
чистої Любові.
Помилка західних археологів, палеографів, дослідників античності в тому, що славнозвісну Трою вони
шукали винятково в Малій Азії. Несподівано, але закономірно вона знайшлася в Україні, тобто на іншому
берегові вселенської історії. Тепер ми, нарешті, зітхнемо: ГОМЕРОВА ТРОЯ ЗНАЙДЕНА!
Св. 8. «Тропа Трояня» – брукована дорога у Трої (нин.Ольвії)
А що з цього приводу говорять римські письменники? Їх, як виявилось, також (як нині вас) дивує одна
важлива обставина: вся Ольвія знала «Іліаду» Гомера напам‘ять! Навіть грубих солдатів-римлян вразила
дивовижна обізнаність ольвіополітів з прекрасним божественним епосом Гомера. Римські письменники
зачудовано відзначали, що не зустрічали жодного ольвіополіта, котрий не знав би уривків «Іліади»
напам‘ять. Гекзаметри народного аеда кімерів засвоювалися самими украми-кімерами з пелюшок. На
вулицях Ольвії пандіти: гуслярі та лірники, виспівували медвяно-текучі рядки античного
давньоукраїнського національного мелосу, довжина хвиль котрого за ритмом збігалася з довжиною хвилі
безмежного і вічного в своїй красі Чорного моря.
А самі греки? Чи співали вони «Іліаду» Гомера? Ось що про це пише Геродот. Тиран Афін (Атен)
Клісфен забороняє рапсодам співати пісні Гомера, бо там, за його словами, які наводить Геродот,
«прославляється Аргос і Аргосці». Аргосом у ті часи називалась Лаведія або Арійська Аркадія –
славнозвісна земля «богів і героїв[2,с.255]. Зачароване «Троянське Коло» замкнулось. Дорогою до
таємничої Трої ми не тільки нічого не розгубили, а, здається, дещо й знайшли. Принаймні, гадаємо, молода
українська етнонаука, що тільки-но спинається на ноги, більше ніколи не впустить у свою святая святих –
історіософську, етноноосферну святиню егейського коня обману і фарисейства. Обману подвійного, за
яким навіть того злозвісного егейського коня перехрестили на «троянського коня». Ніби це троянці егейцям
(а не навпаки!) підсунули обманного коня, який, як ми знаємо з «Іліади», став призвідцею загнибелі Трої і
троян, а разом з ними й Землі Трояньої[5,c.146-155].
Св. 9. Могутні мури Трої.
Св. 10. За традицією скіфо-слов’янського Ладомирія кожна столиця мала місце для вічного вогню.
Квадратові каміння призначені для сидіння Троянців навколо Вічного Вогню.
Св. 11. Троянський куманець у чисто українському стилі.
Св.12. Традиційний для Північного Причорномор’я і Ладомир’я – головної релігії укрів-троянцівскіфів. Храм Деметрані-Сіти, біля Неї – її син Лав – засновник Лаведії-Славії.
Отже, ТРОЯ ЗНАЙДЕНА! Це НИНІШНІ ріїни міста Ольвії, недалеко від міста корабелів Миколаєва
на річці з історитко-географічно-етнічною назвою – Бог (нин. Півд. Буг). Народ, що «з Нащада Світа», як
співається в одній стародавній українській колядці, мав свого Бога, якому поклонявся щиро і природно, як
ріці, як воді, як колоскові пшениці, як квітці, як зорі на небі. Нарешті, слова античного мітографаенциклопедиста стародавнього світу Аполодора переконають навіть найзавзятіших скептиків. Винесені на
початок глави як мотто, вони дають точні географічні координати розміщення знаменитого Іліону Гомера:
«Троя міститься близько Тенедоса, коло могили Ахіла»[1,c.98]. Нинішня Тендерівська коса на межі
Миколаївської та Херсонської областей у гирлі Бога і Славути, що зливаються в одне русло з морем, аж
ніяк не може бути десь далеко, як і могила Ахіллеса, учасника боїв біля стін Трої. Його поховано біля Трої
в українськім степу, на острові Лавка, нині Левка, якого досліджують сучасні українські археологи не
один десяток літ (археологами знайдено могилу і алтар Ахілеса, на якому виявили багатий скарб монет, що
поклонники, за слов’янським українським звичаєм залишали на алтарі). Могила і алтар Ахілеса лежать на
острові Левка, коло столиці скіфів Ольвії-Трої, у самій дельті Бога і Славутича, трохи нижче від міста
Миколаєва. Так, Троя знаходиться на Тропі Трояній у Землі Трояній. Саме так, як писав Ходина, автор
«Слова о полку Ігоревім». У гуслистих струнах нашої Етноісторії бринить віковічна пісня Істини, Правди і
Краси. Прислухаймося ж до них усією нашою душею – тоді й відкриється Зелена Брама власної мудрости і
доброчестя. Евріка! Сказали б закордонні вчені. Але не всі. Один англійський дослідник вхопився у
неоковирний вираз автора першої публікації 1992 р. і подав його як істину в останній інстанції. Ось цей
вираз: «Так-так, знаменита тисячекрат шукана та так і не знайдена святоруїнна Троя – столиця Землі
Трояньої, розташована на Тропі Трояній «з варяг у греки». Малось на увазі що так і не знайдена до 1992
року! Автор вклав у текст одне, а англомовний українознавець чомусь зрозумів зовсім протилежне!
Очевидно для нього був би шок визнати, що насправді Троя була на території України! Після всіх статей
про відкриття Г.Шлімана Трої на Анатолійському узбережжі Турції, він очевидно не насмілився визнати,
що Троя – це Україна. І зробив однозначний висновок: Троя «так і не знайдена!» Але всі факти, історична
логіка, весь дух дослідження тоді ще молодого вченого, говорять про те, що Троя таки знайдена тут, в
Україні ще у 1992 році!! З тих пір, коли вийшла дана розвідка минуло більше 20 літ. Але віз і нині там.
Саме тому автор вирішив подати доповнену новими науковими дослідженнями світових учених-експертів,
абсолютно нову версію статті до журналу «Українознавець». Даний матеріал – ключовий не тільки для
дати відкриття справжньої Трої, а й кардинальний для всієї української та світової археологічної,
історичної та етнологічної й культурологічної наук. Ольвія-це той тризубий ключ яким відкривались усі
торгові і морські шляхи. Цим ключем дійсно відкривався «шлях із варяг у греки» і навпаки[6,c. 14-15].
Більше того, як виявилось, автор цієї розвідки замість однієї мимоволі відкрив аж дві таємниці
стародавньої етноісторії. Вперше відкриття Української Трої і Вперше відкриття Старукраїнської держави і
цивілізації Атлантиди! Правда, Атлантида у 1992 році була відкрита мимохідь. І тільки тепер, рівно через
20 літ, у 2012 році у книзі «Золота Булава», підтверджена й відкрита знову по-новому на більш
фундаментальному науковому рівні. Бож правда, як олива на воду, завжди вийде на світ божий. Троя та
Атлантида історично і генетично державотворче взаємопов‘язані між собою. Троя виступає спадкоємницею
Атлантиди, Припонтиди і Трипілля як Земля Трояня. Усі історичні та мистецькі музеї Санкт-Петербурга і
Москви буквально завалені артефактами достеменної Трої, вивезеними багатьма археологічними
експедиціями Російської Академії наук[7,c.6-15].
Св.13. Музейні експонати Трої-Ольвії.
Протягом останніх 200 літ копали і перекопували Ольвію сотні експедицій! Археологічні, палеографічні
та мистецькі артефакти потрібно по-новому проаналізувати і віддати належне генію багатьох поколінь
українців-троянців-теоукрів, що творили це диво – Європейську цивілізацію, мистецтво, культуру і
духовність, яку ми маємо сьогодні. Трої присвячено тисячі книжок дослідників з усього світу. Переважна
більшість національних історій, газет, журналів, енциклопедій, в т.ч. й Вікіпедія помилково називають ім‘я
Г.Шлімана першовідкривачем Трої. Але це далеко не так. Який же сьогоднішній висновок офіційної
світової науки щодо відкриття Трої Г.Шліманом? [8,c.14-15].
Св.14. Ось вона, справжня Троя Гомера! (нин. Ольвія). На думку експертів, це було гіганське на ті
часи (ІІ тис. до н.д.) столичне місто-сіті, що нараховувало від 15 – 20 тисяч душ.
Найбільш авторитетний серед науковців – істориків, археологів і культурологів американський
журнал світового рівня “National Geographic” Italia. Agosto, 2004. майже повністю присвячено Трої.
Автор привіз його з собою в Україну з Італії. На обкладинці журналу видруковано: «TROIA. LA VERA
STОRIA» («ТРОЯ. ІСТИННА ІСТОРІЯ»), як аванпост інших текстів дослідника Мікаеля Сіеблера
«TROIA», «LERRORE DI HENRICH SCHLIMANN» («Троя», «ПОМИЛКА ГЕНРІХА ШЛІМАНА»), «LENIGMA DI TROIA RIMANE IRRISOLTO» («СЕКРЕТ ТРОЇ ЗАЛИШИТЬСЯ НЕ РОЗКРИТИМ»)
та ін.. Те, що знайшов Г.Шліман, як виявили італійські й американські експерти, «in realta apartenevano a un
insediamento di mille anni piu antico» («в реальності артефакти, знайдені Г.Шліманом, належали до
культурного шару на тисячу літ старшого» за Трою). Золотий скарб, що знайшов Г.Шліман складався
переважно з дрібноти, за винятком двох-трьох більших об‘єктів. Це не могла бути Троя ні за розміром
міста, ні за кількістю знахідок. Такий остаточний висновок експертів. Проф. Докт. Джоакім Латац,
грекознавець університету Базілеї, Італія, є найбільшим експертом у всьому світі стосовно всіх гомеричних
справ. Він здійснив спеціальні експедиції в Турцію і Грецію[5,c.146-155].
І ось висновок світового рівня ученого, як і багатьох інших експертів однозначний: «Генріх
Шліман помилився. Таємниця Трої залишається не розкритою»[10,s.3-27].
Ці рядки найвизначніших експертів-троєзнавців Італії та світу були опубліковані у 2004 році. Пройшло
13 літ з тих пір. Але наукові відкриття не мають закритих тем і нерозкритих таємниць стає дедалі менше і
менше. Тож українознавча наука України, зокрема, автор даної статті, залишає за собою спадкоємне право
на авторство наступних фундаментальних відкрить ХХ і ХХІ століть, яким присвятили своє життя і
творчість тисячі дослідників у всьому світі[9,s.12-14].


Список використаних джерел та літератури:
1.Аполодор. Мифологическая библиотека. – М.,1985.
2.Геродот. История. – Л., 1972.
3.Гомер «Ілліада і Одіссея»». – К., 1992.
4.Королева Наталена. Легенди Старокиївські. – К., 2003.
5.Хитрук Василь. Українська Троя. – Космос Древньої України. – К., 1992.
6.Хитрук Василь. Золота Булава. – К., 2012.
7.Vergilio P.-N. Eneide. – Milano, 1987.
8.Micael Siebier «TROIA», «LERRORE DI HENRICH SCHLIMANN»/ National Geografic. - Milano, 2004. 9.-Micael Siebier «LENIGMA DI TROIA RIMANE IRRISOLTO»/ National Geografic. – Milano, 2004.
10.National Geografic. – Milano, 2004.

Автор: Василь Хитрук

Нас можна читати у Твіттері: https://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Література, яку можна замовити тут:

Велесова Книга. Волховник.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу velesova-knyga.-volhovnyk-7-vydannya-702769.800x800w-500x500-4.jpg

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 3f076076d6e2c748e49a39b5a423f289-500x500-4.jpg

Роде наш красний.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу a0810cb813b302e103c3811d9757610c-500x500-5.jpg

Українські магічні замовляння.

Рідна читанка.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 12321-500x500-1.png

Борек і Боги слов’ян.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу borek-i-bohy-slovian-500x500-2.jpg

Більше унікальних книг можна знайти тут: https://www.sribnovit.com/shop/

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Share via
Copy link
Powered by Social Snap