Мого сина хрестили після народження,
бо його батько з дуже “побожної” сім`ї.
Тим не менше, він надзвичайно поважає Мою Віру,
хоч і не відмовляється тієї,
яку йому було закладено..

Хрестили у церкві дитя, воно плакало,
Облите, обмазане чимось і злякане.
Гріх тут знімали йому «первородний»
За гонорар попи благородні.
Чим согрішило? – Адамом і Євою,
Яблуком стиглим з едему юдеєвого!
І немовляті замість Любові
Рабську програму кладуть в Підсвідомість,
І трансформують в Любов, що до Бога…
Бог – рабовласник, нема у них Бога!
Так сина хрестили і ганьбили маму
За те, що живе зі своїми Богами,
За те, що навколішки зроду не стала,
За те, що грошви у казну не доклала.
Охрещено сина… Та мати сильніша
Незрячих попів і юдейських «всевишніх».
На денці кровинки-Душі, що не знала,
Любові і Правди зерно я заклала.

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b2%d0%b0-%d0%b4%d0%be-%d0%b4%d0%b0%d0%b6%d0%b1%d0%be%d0%b3%d0%b0-%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80-%d0%b2%d0%be%d0%b9%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%87-%d0%b2%d0%b0%d0%bb/

Молитва до Дажбога

Автор: Войтович Валерій

Тож хай ця скромна праця моєї душі стане тим щирим містком прозріння далеких віків до сьогодення душі славних правнуків Дажбога. І хай святиться ім’я Берегині-Лади їх — МАТЕРІ!

Валерій Войтович