Філософська казка про Образу

Образа – це таке маленьке і дуже симпатичне звірятко. Відпусти його, нехай собі біжить до мами!

І якщо з ним правильно поводитися, то ніякої шкоди воно вам не принесе.

Образа, якщо не намагатися її поселити в своєму будинку, прекрасно живе на волі і ніколи нікого не зачіпає. Але всі спроби заволодіти Образою, зробити її своєю, завжди закінчуються плачевно …

Звірятко це дуже маленьке і спритне, воно може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це відразу відчуває, їй стає прикро.

А звір кричить людині:

– Я ненавмисно попався! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Я хочу до мами!
Але люди давно розучилися розуміти мову тварин земних, особливо таких маленьких звіряток …

Є такі люди, які відразу відпускають образу. Але є й такі, які ні за що не хочуть її відпускати. Вони називають Образу своєю і панькаються з нею, як з найдорожчою іграшкою. Постійно думають про неї і навіть вночі прокидаються від великих дум про неї.

А Образі все одно не подобається жити з людиною. Вона крутиться, шукає вихід, але сама вона ніколи не знайде шлях. Таке ось недолуге звірятко.

Та й людина теж недолуга. Стиснулася вся і ні за що не випускає уже свою Образу. Шкода віддавати. А звір ж голодний, і їсти йому дуже хочеться. Ось і починає він потихеньку їсти людину зсередини. І людина відчуває це: то там заболить, то тут. Так болить, що сльози котяться з очей. Але оскільки вона не розуміє від чого це, то й не пов’язує це нездужання з Образою. А далі людина звикає до неї від безвиході та Образа теж потихеньку звикає до свого господаря: їсть, росте, жиріє Образа і зовсім перестає рухатися.

Знаходить всередині людини що-небудь смачненьке, присмоктується і смокче і гризе.

Так і кажуть про таких людей: «Образа гризе».

І, врешті-решт, Образа так приростає до людини, що стає її частиною. Людина з кожним днем слабшає, а Образа всередині все товстішає і товстішає.

І невтямки людині, що тільки й треба – взяти і відпустити образу! Нехай собі живе у своє задоволення і нехай буде знову маленькою, спритною і худенькою! І людині без неї легше живеться, бо від Образи вона часто плаче і хворіє.