Марія Дзюба
Високо освічена пані, якій ледь за 40, в щирому переконанні заявила (за всяким столом тепер тема війни неминуча), що бід і страждань в Україні було б набагато менше, якби народ опам’ятався, бо здебільшого і вітаємося, і прощаємося вже не інакше, як: «Слава Україні!», «Героям слава!», не задумуючись, що відбираємо славу і хвалу у Бога. То як він, мовляв, буде нам, грішним, допомагати краще, ніж допомагає? Тобто, на думку цієї пані, без хвали і слави Бог ніяк не годен. Хвали і слави небожителів, які його оточують і за видіннями Івана Богослова лише цим і займаються, всемогутньому нарцису-Богу замало. Замало хвалений він найчастіше мститься байдужим спогляданням проливання крові як винних, так невинних. Недавно й пані Ірина Фаріон справедливо пошпетила і очільника УГКЦ, і самого Папу Римського. Останнього звинуватила в любові до зла. Не перестаю дивуватися – що робить релігія з людьми, навіть розумними і освіченими. Як можна звинувачувати Папу-християнина в любові до зла, коли згідно Святого Писання йому за це треба хіба що дякувати, бо він ні на йоту не відступив тут від християнського вчення. Адже найбільше зла в житті нам дістається від ворогів – особистих чи державних, внутрішніх чи зовнішніх, які можуть оббирати нас, принижувати, переслідувати, бити, знищувати. А як навчав Ісус поводитися з ворогами? Правильно – вчив любити їх, не противитися злому, підставляти щоку для биття, благословляти їх та молитися за них. Що не так?Пані Фаріон справедливо засуджує лише наслідки спричинені християнською ідеологією, але замовчує пешопричину. Я не думаю, що вона це робить навмисно. Думаю, вона сліпо-щира, як і пані з вище наведеної історії. Бо так діє на людський мозок релігія, яка на людському горі, як звикле, тільки набирає обертів. Яка легко руйнує в головах віруючих людей причинно-наслідковий зв’язок. І навіть в 21 столітті багатьом не дозволяє осягнути, що божа всемогутність є незавидним убозтвом навіть в порівнянні із захисниками України, які йдуть на війну, знаючи, що можуть зазнати тяжких мученицьких ран, померти не тільки від кулі, а й від тривалих жахливих катувань в полоні. І вони зі страху не відмолюються до кривавого поту, аби їх ця чаша минула. Хоча, знають, що не воскреснуть на третій день, щоб усістися на небесний трон. То звідки в Бога-Сина скільки страху? Невже через це він, обіцяючи жертовно взяти на себе гріхи людства, не прибрав зі світу навіть гріха первородного? А ще пригадалася минулорічна телефонна розмова з одним ґречним львівським паном, який привітав мене з Днем Конституції, довго журився за Україну і врешті зробив висновок, що поки не матимемо свого Мойсея, аби вивів народ на істинний шлях, доти нічого доброго в нас не буде. Я ледве втрималася бути чемною і промовчати, бо ж з привітанням чоловік! Не раз і не два я подібне чула від поважного панства. Гммм… То таки – Мойсея? Отакогово?:«І розгнівався Мойсей на військових провідників, тисячників та сотників, що верталися з тієї війни. І сказав до них Мойсей: чому ви зоставили живими всіх жінок? … А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте. А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ложа, зоставте живими для себе (числа 31:14).А той муж, Мойсей, був НАЙЛАГІДНІШИЙ за всяку людину, що на поверхні землі (числа 12:3).Отакий у Бога Найлагідніший. Вловлюєте? Самому Богу уподібнився.Хтось, може, скаже, що львівський пан задурно Мойсея аж зі Старого Завіту за барки притягає, бо чимало християн уже встидаються кровожерливого Бога-Отця, мовляв, християнам треба жити за Завітом Новим. Отак воліють свідомо чи ні підвести під монастир Святу Трійцю. Але ба! Християнам належить уся Біблія, в чому запевняє Ісус: (Луки 24.44): «Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане». В інших Євангелях Ісус каже, що зі Старого Завіту сповниться все до останньої йоти. Одна ревна християнка, високопосадовець обласного рівня, якось офігіла від того, що 10 Божих заповідей належать до Старого, а не до Нового Заповіту! Йой, як їй то ся тяжко дало!А щодо так званого «свого Мойсея», то пірнемо уявою глибше в релігійну печеру і в сьогоднішній війні, переможно опинившись на землі ворога, нахапаємо собі тих, «що мужеського ложа ще не пізнали», а решту всіх, включно з дітьми, до лаби затратимо. Ну, а щоб усе було не тільки за словом Бога-Отця, а й за словом Бога-Сина ворогів любити, то для любові залишимо собі ворогів внутрішніх, які леліють у воюючій країні ворожий московський патріархат та розмашисто сокирою корупції цілять під корінь самої держави.Готові? Нє? Ото ж то! То ж берім орієнтир на цивілізацію, на героїчні ЗСУ, на переможні стратегію і тактику пана Залужного і на єдність народу. Релігії де подякуймо, а де ні, і забиймо їй гарне місце в музеї, бо вона теж чимала складова нашого історичного шляху. А Мойсей зі своїми правилами блудного і відверто расистського виховання загарбників чужих земель і винищувачів інших народів хай котиться в рашу, а там з нею дружно – в пекло!