Kondratyev Anatoliy
НАРЕШТІ У МЕНЕ ЗІЙШЛИСЯ ПАЗЛИ СТОСОВНО НАШОЇ ІСТОРІЇ – ІСТОРІЇ ЗНИЩЕННЯ РУСИ!!
Книга «Історія Києва» (Древній та середньовічний Київ. «Наукова думка», Київ, 1984 р, т.1., с 204) нас інформує: «Близько 1480 року за повелінням великого князя Казимира були надіслані люди з Подніпровських волостей «оправляти» Київський замок. Укріплена ними фортеця була у 1482 році зруйнована ордою кримських татар на чолі з Менгу Гиреєм… невдовзі після нашестя орди Менгу Гирея уряд Великого князівства Литовського прийняв активні заходи до відновлення Київського замку». Але наскільки серйозним було руйнування Київського замку татарами видно з того (як пишеться далі), що на післятатарські відбудовчі роботи зібралося «20 тисяч сокир» під охороною… 40 тисяч війська. Дивує той факт, що «Історія Києва», котра стільки місця (с.192-201) приділила «Завоюванню Києва Батиєм та його наслідкам», ніякої серйозної уваги не звернула на страшний факт, що у серпні 1482 року татари зруйнували увесь Київ і знищили практично все його населення. З цього моменту вся історія та Культура Великого Києва іде у забуття. А далі – Київський погром був «…тільки прелюдією до дальших, ще страшніших погромів. Року 1485 було спустошено Поділля. Року 1488 – Київщину. Року 1490 – Волинь і Холмщину, і далі майже кожен рік повторюються страшні татарські наїзди, які пустошать цілий край аж до Поліських боліт і Десни. Ці наїзди мали страшні наслідки. Здобутки культури й цивілізації двох століть були знищені за кілька років. Вся Україна до лінії Росі й Десни обернулася у пустиню. Сотні тисяч найлуччого людського матеріалу пішло у неволю. Усі страти в людях, каже новіший український історик, які потерпіла Україна протягом одного покоління після 1480 року, були такі, що ними можна б сколонізувати величезні простори лугів та степів» («Нарис Історії України» Д. Дорошенко, т.1, с. 109.). За неперевіреними даними в Україні-Русі на той час проживало 12 млн. людей. Після татарської навали залишилося тільки 3 млн мешканців.
Отже, з 1483 року Київська-Українська цивілізація починається спочатку, бо Менгу Гирей стер з мапи світу усю історичну Русь разом з людьми, бібліотеками, будовами…
А от що каже нам про цю подію церква старовірів. У 1472 році до Москви прибуває рабин Схарія, котрого було вигнано з Києва. У Москві Схарія розпочинає свою діяльність (у сучасній історії – це «Єресі жидовствующих») і таким чином стає наближеною особою до московського князя Івана ІІІ. Рабин Схарія, нашіптуючи Іванові ІІІ, що Ісус Христос ще не народився, а ти, Іоан, і є Ісусом Христом, нацьковує його на Русь та її столицю Київ. Спаливши Київ і знищивши Русь, Іван ІІІ, як йому нашіптує Схарія, може стати царем Русі з новою столицею у Москві, як Третім Римом. Але Іван ІІІ не має достатніх військових та матеріальних сил задля нападу на Київ. Крім того, він ще знаходиться у залежності від Золотої орди, якій сплачує певну платню (сплата оброку до Криму Золотій Орді припинилася лише Петром І). Але Схарія не зупиняється на цьому. Через емісарів Хозарського ханства, які після Святославового спалення осіли у Криму (Хозарське ханство Феодоро), Схарія допомагає Іванові ІІІ підкупити Золотоординського хана Менгу Гирея і нацькувати його на Великий Київ. Менгу, знаючи військову міць Києва, не поспішає виходити у похід. Але природа на той час стала на бік підлих завойовників – після тяжкої зими 1481/1482 років в Україні-Русі розпочалася епідемія легеневих хвороб (грип). Цим не забарився скористатися Менгу Гирей. У серпні 1482 року хан Мегу з кримськотатарським військом спалює і грабує Київ. Викрадені у храмі Святої Софії символи – золоту чашу та дискос, Менгу, на доказ спалення Києва, надсилає московському князеві Іванові ІІІ. Саме після спалення Києва, а згодом і практично всієї України (1483 р), Іван ІІІ починає себе титулувати царем. Ну а всі його підлеглі вже давно іменуються християнами (рос. крестьянамі).
А ОСЬ ЩО Я ЗНАЙШОВ!!!
Про яке таке “наслєдіє” Київської Русі всюди говорять росіяни?
Московське князівство заснував хан Менгу-Тимур в 1277 році.
Москва і Московія є продуктом державної діяльності татаро-монгольської імперії і особистим надбанням хана Золотої Орди Менгу-Тимура.
Саме при ньому вперше з’явилася Москва як поселення, зафіксоване в 1272 році – тобто при третьому татаро-монгольському подушному переписі.
А перший Московський улус (князівство) з’явився в складі Золотої Орди в 1277 році, коли Хан Менгу-Тимур вручив ярлик «на князювання» молодшому синові Олександра Невського – Данилу, який досяг на той час (за татаро-монгольськими законами) повноліття (16 років).
Отже, ми, нарешті, дісталися до істини, так старанно приховуваних великоросами: селище Москва стало заселятися племенами Моксель з 1272 року, а саме Московське князівство з’явилося в 1277 році.
Саме хан Золотої Орди Менгу-Тимур, а не Юрій Долгорукий, став справжнім засновником Москви і Московського улусу.
Надалі своєму власному дитю – Московії, золотоординскне хани сприятимуть у всьому.
Завдяки допомозі і вирішенню Сарая, Московія незабаром стане на шлях так званого «збирання землі російської».
Але саме по собі це поняття «збирання» з’явиться значно пізніше, коли на кістках тисяч вбитих виникне імперія і їй знадобиться «велике давнє минуле».
Тоді російська еліта і прийметься красти все чуже, щоб видати за своє.
Вона, навіть, відмовиться від прабатьків своєї державності – татаро-монголів, не кажучи вже про відмову від свого корінного фінського етносу – мери, муроми, мещери, весі, печори, пермі, мокші, мордви і т.д.
Ось вони – істинні володарі і королі Ростово-Суздальських і Московського князівств з 1238 по 1357 роки:
1) хан Батий (Саїна), 1238-1250 роки;
2) хан Сартак, 1250-1257 роки;
3) хан Берке, 1257-1266 роки;
4) хан Менгу-Тимур, 1266 -1282 роки;
5) хан Туда-Менгу, 1282-1287 роки;
6) хан Талабуга, 1287-1290 роки;
7) хан Тохта, 1291 -1312 роки;
8) хан Узбек, 1312-1342 роки;
9) хан Джанібек, 1342-1357 роки.
І саме ці історичні діячі виявилися прабатьками російської державності.
Отже,
Московський князь Іван ІІІ (1440-1505 р.р) у російській історії згадується як государ всея Русі. Він мав чисто татарську зовнішність, походив з роду Беклемишевихі геть не був схожий на руську людину. У 1448 він одружується з гречанкою Софією Палеолог, котра привозить до московщини грецьких ортодоксальних попів і ті у 1448 році охрищують московію у юдо-християнізм грецького штибу. Саме за ініціативою хана (князя) Івана ІІІ його господарем ханом Менгу Гиреєм у 1482-3 р.р. було спалено Київ і всю Русь.