Шумить Дніпро, чорніють кручі,
в граніт холодний б’є прибій.
Прийми слова мої жагучі,
як заповіт, юначе мій!
Листку подібний над землею,
що вітер з дерева зрива,
хто мову матері своєї,
як син невдячний, забува.
О мово рідна! Їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
Володимир Сосюра, письменник, воїн Армії УНР
Література, яка може Вас зацікавити:
БЕЗ МОВИ-НЕМАЄ НАЦІЇ. УПОРЯДНИКИ Л. ГОЛОТА, Є. БУКЕТ
УКРАЇНА НАД ПРІРВОЮ. ЮРІЙ МУШКЕТИК
ТРИПІЛЛЯ І УКРАЇНСЬКА МОВА. СТАНІСЛАВ ГУБЕРНАЧУК
МУЗИКА ПРАУКРАЇНИ ТА ЇЇ ВІДЛУННЯ У САНСКРИТІ. ВАСИЛЬ КОБЕЛЮХ