Сагринь..

Ми НЕ забули!!!

Поки ми понуро чи толерантно мовчимо, нас звинувачують і топчуть нашу національну памʼять. Чи є пояснення, хто і за що безжально закатував на своїй землі сотні українських жінок, дітей і людей похилого віку в Сагрині?

Сагринь – нині село в Люблінському воєводстві Польщі. 10 березня 1944 року каральні підрозділи польської армії крайової та батальйонів хлопських влаштували тут криваву різню, забравши життя у від 800 до 1240 мирних українців. Село вважалося відносно безпечним, тому сюди стікалися біженці з навколишніх поселень Холмщини. Польські горлорізи спалили церкву, парафіяльні споруди та понад 260 хат невинних українців.

Події 10-11 березня 1944 року стали найчорнішими днями для української Холмщини. Тоді польські бандити з армії крайової атакували цілу низку українських сіл: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі. Загалом за кілька тижнів цієї каральної операції було вбито від 1500 до 2000 українців.

Людей знавісніло і безжально розстрілювали, жінок кололи вилами та багнетами, немовлят живцем кидали у вогонь…

Свідчення очевидців з протоколів від 26 квітня 1944 року. Ці спогади неможливо читати без здригання. Це факти, які світ має знати.

Зіна Малимон: «Побачила я, як польська банда нападала на Сагринь і стріляла із запальних куль. Мама моя Ольга, сестра Ліда, тітка Марія Л. і я втікли на станицю. По дорозі мене ранили в обидві ноги… За якийсь час прийшли бандити… Вирубали двері і вдерлись нагору. Побили всіх мужчин. Вбиваючи, проклинали. Жінок з дітьми зігнали на діл, а нагорі запалили. Вбили мою маму Ольгу і сестру Ліду. Один з них стрілив в мене. Ранено мене в голову і я впала. Бандита стріляв ще раз в мене і попав в руку. Я лежала, не ворушилася зовсім. Бандити думали, що я вбита, й відійшли. Сестра моя Ліда була тільки ранена в руку, встала і хотіла втікати. На цей раз надійшов бандита і стрілив її в голову…»

Ольга Шидловська: «Банда мала місцевих провідників. Ця партія бандитів мала за провідників 2–ох малих хлопців, поляків, одному 14, а другому 12 літ. Ці хлопці показали сховище Стельмащука, з якого бандити витягнули 9 осіб і вбили… Малі Білики водили бандитів по цілому селі і показували сховища…»

Ростислав Савич: «Під вечір тато приніс ще одну страшну звістку: у полі знайшли вбитими мого дядька Івана, його дружину Ірину і двох синів – Сергійка який мав 3,5 років і дворічного Володю. Неподалік третю добу лежала важкопоранена жінка, біля якої повзала і ссала груди матері маленька Надія Медвідь…»

Історія народів часто складна і кривава, і коли кричать про чиїсь “злочини”, нехай будуть готові визнати і відповісти за власні. Ми шануємо чужу пам’ять, але не дозволимо топтати свою. Сагринь – це наш біль, який ми більше не дозволимо замовчувати.

Наступна розповідь про польську різню українців в Павлокомі…

Автор: Олег Тягнибок

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%bc%d0%b5%d1%87-%d0%b0%d1%80%d0%b5%d1%8f/

Меч Арея на захисті Русі-України

Українець мусить здобути собі свободу, і нехай здохне і розсиплеться на порох клята московія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного.

1. У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.
2. Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба.
3. Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.
4. Настане час, і не словами будемо з’ясовувати суть – Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.Щоб мати авторитет — треба мати силу! В житті народів рішає закон сили й боротьби.
5. Найбільші зусилля і жертви — це лише наш обов’язок супроти минулих і майбутніх поколінь.
6. Хай згинуть наші імена, щоб тільки жила вічно українська нація!
7. Меч революції є политий кров’ю її ворогів і катів народу, але освячений жертвами та прапором великої ідеї.