Даждьбог (Дажбог): Головне сонячне Божество у слов’ян, Бог світла, тепла і життєдайних сил природи. Його ім’я походить від слів «дати» та «Бог» (податель благ, багатства). Українці вважають себе «Дажбожими внуками».

Божич: Образ новонародженого молодого Сонця. Це Дажбог у мить свого зимового народження після Корочуна (найкоротшого дня). Різдво Божича Коляди святкується в день зимового сонцестояння, коли закінчується найдовша ніч року.

Його уособлювало маленьке, сонячне хлоп’ятко , яке щодня набирається сил, перетворюючись на могутнє весняне сонце (Ярила).

Символічний перехід: Смерть старого сонця і миттєве народження Божича демонстрували Предкам циклічність життя та безсмертя природи.

Богиня Дана

Дохристиянські корені свята Водохреща тісно пов’язані з культом води, центральною постаттю якого в реконструкціях дослідників виступає Богиня Дана — Праматір Всесвіту та уособлення водних стихій. Християнська традиція освячення йорданської води нашарувалася на прадавнє язичницьке свято Водосвяття (або Водокрес), яке відзначали на 12-й день після зимового сонцестояння і Різдва Божича Коляди. В цей день Сонце знаходиться найближче до Землі, в астрономії називається ця подія перигелій, що свідчить про астрономічні знання наших Предків.

У прадавній міфології зимове Водосвяття символізувало поєднання чоловічого (вогняного) та жіночого (водного) начал. За віруваннями, Сонце-Дажбог увечері заходило у Світові Води Дани й запліднювало їх своїм світлом, через що вода набувала надзвичайної магічної та життєдайної сили. Тобто, від взаємодії сонячного світла і тепла, та води виникло все живе на землі. Чудове пояснення того, що підтверджує і сучасна наука.

Християнство замінило сонячний вогонь церковним благословенням. Проте архаїчний ритуал «очищення вогнем» зберігся — під час народного освячення воду первісно святили не металевим хрестом, а зануренням у неї запаленого вогню (посвіту чи свічок), що буквально відтворювало заходження сонця у воду.

Таким чином, сучасне свято Водокресу зберегло всю зовнішню обрядовість прадавнього вшанування Богині Дани: похід до річки , вирубування льоду, набирання води опівночі та віру в її абсолютне очищення

Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d0%b2%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b0-%d1%8f%d1%86%d0%b5%d0%bd%d0%ba/

Велесова Книга. Переклад Бориса Яценко

Найпрофесійніший переклад сучасною українською мовою.

«Велесова книга» – це народний епос, тобто збірка різноманітних творів, які були написані (чи записані) багато століть тому. Одного автора тут бути не може, оскільки усі ті історії, обряди, молитви та інші тексти записувались різними людьми і в різні часи. Якщо ви готові зануритись у прадавню історію, тоді пропонуємо читати  книгу «Велесова книга», народний епос українською мовою . Вважається, що це найперша пам’ятка української літератури, яка добре збереглась. А створена вона була ще до появи кирилиці. Велес є Богом творчості і скотарства у часи існування Київської Русі, і саме його іменем назвали цю книгу. Дослідники припускають, що написали її у 9-му столітті. Оригінальним матеріалом, на якому волхви записували тексти книги, були дерев’яні дощечки. Скільки їх могло бути тоді, невідомо, але до наших днів дійшло аж 38 штук. Це справжній скарб, який було знайдено у 1919 році на Харківщині. Сьогодні є можливість  замовити книгу «Велесова книга»   і можливість у сучасний спосіб торкнутись історії, дізнатись більше про походження слов’ян, їх побут і традиції, які існували у давнину. Це можливість краще пізнати самих себе.