Корпус першоджерел
Джерело №1
«Повість временних літ»
980 рік
Джерело
«Повість временних літ»
Оригінал
И постави кумиры на холму вне двора теремнаго:
Перуна древяна…
Хърса,
Дажьбога,
Стрибога,
Симарьгла,
Мокошу.
Переклад
І поставив кумири на пагорбі:
Перуна,
Хорса,
Дажбога,
Стрибога,
Симаргла,
Мокошу.
Коментар
Це єдина безперечна літописна згадка Симаргла.
Жодних пояснень щодо його природи, функцій чи культу літопис не подає.
Джерело №2
«Слово святого Григорія»
(XI–XIII ст.)
У деяких списках серед язичницьких Богів згадується:
Перун
Хорс
Мокоша
Симаргл
Коментар
Не всі списки однакові.
У частині рукописів ім’я Симаргла відсутнє.
Це пов’язано з різною історією переписування текстів.
Джерело №3
«Слово Христолюбця»
У деяких редакціях також міститься перелік язичницьких Богів, серед яких названо Симаргла.
Джерело №4
Інші давньоруські пам’ятки
Прямих згадок Симаргла практично немає.
На відміну від Перуна чи Велеса,
Симаргл майже не зустрічається в інших письмових джерелах.
Археологія
Жодного напису
«Симаргл»
не знайдено.
Також
не знайдено:
- посвят;
- жертовників;
- ідолів із написом;
- культових предметів, які можна безсумнівно пов’язати саме з Симарглом.
Походження імені
Саме тут починаються наукові дискусії.
Дослідники висували альтернативні пояснення, однак жодне з них не стало загальновизнаним.
Що достовірно відомо про Симаргла
З письмових джерел можна встановити лише таке:
✔ входив до державного пантеону князя Володимира;
✔ згадується у «Повісті временних літ»;
✔ після хрещення Русі згадується в окремих церковних повчаннях як язичницьке Божество;
✔ інших достовірних відомостей про нього письмові джерела не містять.
Основні першоджерела
- «Повість временних літ».
- «Слово святого Григорія».
- «Слово Христолюбця».
Науковий підсумок
Симаргл — найзагадковіший бог пантеону князя Володимира. На відміну від Перуна, Велеса, Дажбога чи Стрибога, про нього не збереглося жодного тексту, який би пояснював його функції, образ або місце в релігійній системі Русі. Майже всі сучасні уявлення про Симаргла є результатом порівняльних досліджень і мовознавчих гіпотез, а не прямих свідчень давніх джерел.
Цікаве спостереження
Саме приклад Симаргла показує, наскільки обережно потрібно працювати з давньоруською міфологією. У популярній літературі його часто зображають як крилатого пса, охоронця насіння чи вогню. Проте жодне з цих тверджень не міститься у відомих давньоруських письмових джерелах. Єдиний народний переказ гласить, що символ на старовинній християнській церкві у Чернігові є символом Бога Симаргла. Станом на сьогодні, цей Бог є також Офіційним символом-охоронцем Чернігова.
На головній світлині:
Це капітель XII століття з Борисоглібського собору в Чернігові. У Wikimedia Commons вона прямо описана як «12th century capital from the Cathedral of Boris and Gleb (Chernigov)».
Тобто місце, з яким пов’язаний рельєф, — Борисоглібський собор у Чернігові, точніше його кам’яний архітектурний декор — капітель. Саме цей фантастичний крилатий звір став відомим як Симаргл. Головним символом Симаргла є міфічний крилатий собака, чи вогненний дракон із пташиними крилами ,та вогненним або зміїним хвостовиком. Цей образ поєднує риси звіра та птиці, символізуючи живий вогонь, зв’язок між земним і небесним світом, а також охорону насіння і посівів
А це художнє осмислення образу Симаргла:
Книга, яку можна замовити тут: https://sribnovit.com/product/%d1%81%d0%b0%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b0-%d0%b3%d0%b5%d0%be%d0%bc%d0%b5%d1%82%d1%80%d1%96%d1%8f-%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d1%8f%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d1%85-%d0%be%d0%b1/
Сакральна геометрія слов’янських оберегів
