Це дуже цікава пам’ятка, і її історія добре досліджена.
Це не окрема картина, а сторінка з однієї з найвідоміших друкованих книг XV століття.
Автор тексту
Гартман Шедель (Hartmann Schedel, 1440–1514) — німецький лікар, гуманіст і хроніст, автор знаменитої всесвітньої хроніки Liber Chronicarum («Книга хронік»), відомої також як Нюрнберзька хроніка (Schedelsche Weltchronik).
Ось повний текст з картинки (старонімецькою, у сучасній транскрипції) та його переклад українською.
Оригінальний текст (Frühneuhochdeutsch)
Das sechst alter.
Symon das sellig kindlein zu Trient ist am xxi. tag des Mertzen nach der gepurt Cristi M.cccc.lxxv iar (1475) in der heiligen marterwochen in der statt Trient von den iuden getödt und ein martrer Cristi worden. dann als die iuden in derselben statt wonende ir ostern nach irem sytten begeen wolten und doch kein cristenlichs plut zu geprauch irs ungeseurten prots hetten do brachten sie diß kindlein verstolens in Samuelis eins iuden haus. in solcher gestalt. an dem dritten tag vor ostern umb versperzeit saße diß kindlein vor seins vater thür in abwesen seiner eltern do nehnet sich Thobias ein iüdischer verreter zu disem kindlein das noch nit dreymal zehen monat alt was. dem redet er mit schmaychlenden worten zu und trug es pald in das haus Samuelis.
Als nu die nacht herfiele do freuten sich Samuel Thobias Vitalis Moyses Israhel und Mayer vor der synagog uber vergiessung cristenlichs pluts. Nu entplößeten sie das kindlein und legten ime ein faciletlein umb sein helßlein das man es nit schreyen hören möcht und spanneten ime sein ermlein auß. schnytten ime erstlich sein mänlich glidlein ab und auß seinem rechten wenglein ein stücklein und stachen es allenthalben mit scharpffen spitzigen stacheln heftlein oder nadeln. einer die hend der ander die füßlein haltende. und als sie nu das plut grausamlich gesamelt hetten do huben sie an lobsang zesingen und zu dem kindlein mit hönischen bedroewortten zesprechen: Nim hin du gehangner Jhesu also haben dir ettwen unßer eltern gethan. also sollen alle cristen in hymel auff erden und meer geschend werden. dieweil verschied das unschuldig mertrerlein. die iuden eyleten zum nachtmal und assen von dem plut des ungeseuert zu schmahe Cristo unßerm hayland und wurffen den toten leichnam in ein fließends wasser naheut bey irem haus unnd hielten ir ostern mit freuden.
Die bekümerten eltern suchten ir verlorns kindlein. das funden sie uber drey tag ind dem fluß. Als solchs an Johanßen von Salis den edeln burger von Bririen kaiserlicher rechten doctor und deßmals obersten pfleger gelanget do hieß er nach den iuden greiffen und sie mit marter anziehen. also das sie nach ordnung ansagten wie sie dise mißtat beganngen hetten. und darauff warden sie mit gepürlicher straff außgetilgt.
Нижній напис: Der fünfft ist darnach in dem stetten Mosa in Rom.
Переклад українською
Шостий вік.
Блаженне дитятко Симон у Трієнті було вбите євреями 21 березня 1475 року після народження Христа, у святий тиждень мучеників, у місті Трієнт, і стало мучеником Христа. Коли євреї, які жили в цьому місті, хотіли відзначити свою Пасху за своїм звичаєм і не мали християнської крові для використання в прісному хлібі, вони таємно привели це дитятко до будинку єврея Самуїла.
Це сталося так: на третій день перед Пасхою, близько вечірньої пори, дитятко сиділо біля дверей батька, коли батьків не було вдома. Тоді підійшов Товій, єврейський зрадник, до цього дитятка, якому ще не було й тридцяти місяців. Він заговорив до нього улесливими словами і швидко поніс його до будинку Самуїла.
Коли настала ніч, Самуїл, Товій, Віталіс, Мойсей, Ізраїль і Маєр зраділи перед синагогою через пролиття християнської крові. Вони роздягли дитятко, обв’язали йому шию хусточкою, щоб не чути його крику, розвели його ручки. Спершу відрізали йому чоловічий член і шматочок з правої щоки, а також кололи його всюди гострими шпильками, голками чи цвяхами. Один тримав руки, інший — ніжки. А коли вони жорстоко зібрали кров, то почали співати хвалебні пісні і з насмішливими погрозами говорити до дитятка: «Прийми це, ти, розп’ятий Ісусе, так само колись чинили наші батьки з тобою. Так нехай будуть осоромлені всі християни на небі, на землі і на морі». У той час невинне мученицьке дитятко померло. Євреї поспішили на вечерю і спожили кров із прісного хліба на наругу Христу, нашому Спасителю, а мертве тіло кинули в проточну воду поблизу свого будинку і з радістю відсвяткували свою Пасху.
Засмучені батьки шукали свою зниклу дитину. Вони знайшли її через три дні в річці. Коли про це дізнався Йоганн фон Саліс, шляхетний громадянин Брієну, доктор імперського права і тодішній головний управитель, він наказав схопити євреїв і катувати їх. Так вони по порядку зізналися, як скоїли цей злочин. Після цього їх було покарано належним чином.
Нижній напис: П’ятий після того — у місті Моса в Римі.
Художник і творці ілюстрацій
Зображення — це розділ «Das sechst alter» («Шостий вік світу»).
На ньому зображено сцену, пов’язану з історією про Симона Трентського (Simon of Trent). У XV столітті після смерті хлопчика Симона в місті Тренто (1475), єврейську громаду звинуватили в ритуальному вбивстві. Ми бачимо практичне виконання юдейського обряду повільного виціджування крові з живої дитини, з метою її використання в традиційних юдейських ритуалах.
Більшість дереворитів для книги виконано в майстерні:
Міхаеля Вольгемута (Michael Wolgemut, 1434–1519) — одного з найвидатніших художників Нюрнберга та вчителя молодого Альбрехта Дюрера;
Вільгельма Плейденвурффа (Wilhelm Pleydenwurff, бл. 1460–1494).
Друкар
Книгу надрукував знаменитий нюрнберзький друкар
Антон Кобергер (Anton Koberger).
Рік видання
1493 рік (Нюрнберг).
А ось ще одна гравюра, написана десь на 100 років пізніше.
Ось детальний опис гравюри «Six Children Killed in Regensburg» (Рафаель Саделер II, 1627):
Загальна композиція
Гравюра вертикального формату. У центрі і на передньому плані розгортається сцена ритуального вбивства. Усе відбувається в закритому приміщенні (кімната з вікнами).
Головні елементи
Шість хлопчиків. Один (або кілька) з них лежить/стоїть у центрі, і з нього випускають кров. Кров стікає в миски або таз, які тримають чоловіки. Інші п’ятеро дітей лежать на підлозі мертвими або напівмертвими.
Чоловіки (зображені як євреї). Їх кілька (зазвичай 6–8). Вони в характерному для жидівських зображень одязі того часу: довгі каптани, гострі або особливі головні убори. Дехто тримає ножі, шпильки або інструменти, інші підтримують дитину чи збирають кров.
Кров. Чітко показана: вона тече з ран дитини в посуд. Це головний акцент сцени типовий для кривавого ритуалу.
Фон і деталі інтер’єру. За спинами фігур видно стіни, вікна з ґратами або звичайні вікна, іноді двері. Атмосфера тісна, майже клаустрофобна.
Текст на гравюрі
У верхній частині (або над зображенням) латинський напис: SEX PVERI RATISPONIAE AB IVDAEIS INTERFECTI («Шість хлопчиків у Регенсбурзі, вбитих євреями»).
Під зображенням часто є короткі латинські вірші або пояснювальний текст (у різних відбитках він може трохи відрізнятися).
Стиль
Це типова барокова гравюра Саделерів: чітка, деталізована лінія, сильні контрасти світла й тіні, драматична постановка фігур. Усе зроблено так, щоб сцена виглядала «документальною» і жахливою
Походження та історія
Ця мідна гравюра належить до серії ілюстрацій, створених для книги єзуїта Маттеуса Радера (Matthäus Rader) Bavaria Sancta et Pia («Свята і благочестива Баварія»), виданої в Мюнхені близько 1624–1627 років.
Книга була замовлена баварським герцогом Максиміліаном I і мала пропагувати католицьких «святих» Баварії. У ній є кілька гравюр, що зображують ритуальні вбивства християнських дітей євреями .
Серед таких сюжетів:
вбивство хлопчика в Мюнхені (1285, «блаженний Генріх»);
вбивство шести хлопчиків у Регенсбурзі;
інші подібні історії.
Гравюри виконували Рафаель Саделер Старший і його син Рафаель Саделер II (саме його найчастіше вказують як автора подібних аркушів). Вони працювали за малюнками Петера Кандіда та Йоганна Маттіаса Кагера.
Що зображено
Сцена показує групу чоловіків у характерному для жидівських зображень одязі, які тримають і «випускають кров» з дитини в миску/таз. Такі картинки були типовим інструментом поширення середньовічних і ранньомодерних зображень, в різних містах Європи.
Основні повторювані елементи
Ось типові ритуальні пошкодження, які з’являються знову і знову, такі як багато ран, діти, приблизно одного віку, зазвичай перед жидівським песахом(пізніше називали пасхою) і т.д., що дає підставу говорити про справжність цих історій, бо абсолютно ідентичні деталі повторювались в різних країнах і з різницею у сотні років, що свідчить про чітко установлений, канонічний жидівський ритуал.:
Розп’яття / хрестоподібне положення тіла. Руки й ноги розведені, ніби на хресті (особливо яскраво у справі Симона з Трієнта 1475 року).
Рани від цвяхів або гострих предметів Проколи по всьому тілу, особливо на руках, ногах, боках. Часто згадують «цвяхи» або «шпильки».
Терновий вінок / рани на голові Пошкодження шкіри голови, ніби від колючого вінка.
Поранення статевих органів Обрізання або пошкодження статевого члена (з’являється вже у ранніх випадках і стає майже стандартом з XV століття).
Збирання крові. Кров збирали в миски, тарілки чи посуд. Це один із найстійкіших мотивів.
Удари, порізи, задушення. Додаткові травми, які підтверджували муки.
Так, географія кривавих наклепів і вигнання євреїв тісно пов’язані. Наклепи часто ставали приводом, для масових погромів жидів,, конфіскацій майна та вигнань.
Ось стисла хронологія з географією та зв’язком із вигнаннями:
XII–XIII століття (зародження і перше поширення)
Англія (початок) 1144 — Вільям з Норіджа (перший зафіксований випадок кривавої дитячої жертви). Далі: кілька інших справ у XII–XIII ст. → Створили атмосферу ненависті, яка сприяла вигнанню всіх євреїв з Англії в 1290 році (Едуард I).
Франція 1171 — Блуа (один із ранніх великих випадків). Далі справи у XII–XIII ст. → Серія вигнань (1182, 1306, остаточне 1394).
Священна Римська імперія (німецькі землі) З кінця XII ст. з’являються справи (наприклад, Фульда 1235). → Місцеві вигнання з окремих міст і князівств.
XIV–XV століття (розквіт у Центральній і Західній Європі)
Німеччина / Австрія / Швейцарія Багато справ під час і після Чорної смерті (1348–1351). → Масові погроми і вигнання жидів з десятків міст.
Італія 1475 — Симон з Трієнта (найгучніший випадок). У Трієнті євреїв стратили, громаду знищили.
Іспанія Кілька справ у XIV–XV ст. (зокрема Святе Дитя з Ла-Гвардії, 1490–1491). → Стали одним із причин вигнання євреїв з Іспанії в 1492 році.
XVI–XVII століття
Німецькі землі і Баварія Продовження справ (у тому числі ті, що ілюстрували Саделери в Bavaria Sancta). → Місцеві вигнання та обмеження.
Польща-Литва З’являються справи з XVI ст., особливо у XVII ст. → Не масові вигнання, але погроми і судові процеси.
XVIII–XIX століття
Східна Європа (Польща, Україна, Російська імперія) Справи стають рідшими, але не зникають (наприклад, Велиж 1823–1835, Дамаск 1840 — уже за межами Європи). → У Російській імперії звірства і нахабність жидів стали підставою для обмежень і погромів кінця XIX — початку XX ст.
XX століття
Окремі випадки та пропаганда (зокрема в нацистській Німеччині, де активно використовували середньовічні гравюри).
Гучна справа замордованого жидом Бейлісом Андрійка Ющинського в Києві
En iterum nostras perfunditis sanguine cunas, Vesperas et exhausta turget hirudo cute: Quis tantum vobis tam diri criminis auctor? Sanguinis aut nostri tam gravis unde sitis?
та
Primae primum soboles infantis parentis Tam saevum docuit caede patrare nefas? An qui Bethlehemos reus est grassatus in agnos, Non poterat atavos hic docuisse suos?
3. Переклад українською
Дослівно цей текст звучить приблизно так:
Ось знову ви обливаєте наші колиски кров’ю. Неначе п’явка, що набрякла від висмоктаної крові. Хто навчив вас такого жахливого злочину? Звідки у вас така спрага до нашої крові?
Чи не той, хто першим убив первістків? Хто навчив чинити таке страшне беззаконня? Чи той, хто колись переслідував дітей Вифлеєма, Не міг навчити цьому своїх нащадків?
Історичний та біблійний контекст
Ідол Молоха (Баала): У біблії та історичних працях цей культ пов’язують із фінікійськими та ханаанськими обрядами. Статую робили з міді або бронзи, розпалювали всередині вогонь, а в розпечені руки клали найчастіше немовлят-первістків.
Долина Гінном (Геєнна): Місце на півдні Єрусалима, де відбувалися ці ритуали. Через жахливу історію спалення дітей це місце стало символом вічних мук і прокляття — Геєнною вогненною.
Голова бика: Походить від змішування культу Молоха з ханаанським богом Баалом (Ваалом), символом якого був могутній бик (золоте теля). Простягнуті руки: Спеціальна конструкція рук ідола, що була нахилена донизу, аби жертва сама скочувалася у вогняне черево (це детально описував античний історик Діодор Сицилійський, хоча він писав про Карфаген, а не Єрусалим). Гуркіт та дим: Усі ілюстратори обов’язково зображують жерців із сурмами та великими барабанами (тофами), щоб показати, як вони заглушали плач дітей.
Зображення бога євреїв Молоха, предтеча Яхве, він же Єгова, Адонай, Саваот , Ел, Еліот, страшний і заздрісний і т.д.
Місцезнаходження оригіналу картини: File:Museo nazionale del Cinema – Cabiria (Turin) crop.jpg – Wikimedia Commons
Всі ці історії жиди називають “кривавим наклепом”, начебто різні люди, в різних країнах, в різних століттях придумали їх одночасно. У всіх вікіпедіях, штучних інтелектах, Гуглі жиди впихнули саме таке означення, щоб привоховати те, що вони дикі нелюди. Але час їхнього існування закінчується, бо брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.
Коли я бачу пейсатого горбоносика, то не аналізую, чи він добрий, чи злий, розумний, чи дурень, шахрай, чи злочинець. Просто бачу хитрий писок жида-виродка , вимазаний кров’ю тисяч невинних дітей.
Я не хочу, щоб в моїй країні жили жиди, патологічні шахраї, злодії падлюки, наволоч і двоногі істоти, але в жодному випадку не люди.
Україна для українців.
Робіть висновки, брати і сестри! Очищаймо від нечисті свою Вітчизну!
Ця книга є шедевром світового рівня. Жоден автор, за останні 2000 років не написав простою, доступною мовою наскільки глибокого, аналітичного і беззаперечного дослідження , яке цитатами самої ж біблії показує всю аморальність, ницість, підлість і жорстокість цієї невротичної писанини. Читаючи цю працю , складається враження, що ця книга, як грамотний і принциповий суддя, потужними аргументами доводить всесвітньому злочинцю його винуватість у страхітливих злочинах проти людяності, у створенні інквізиції, лютому нищенні не лише вчених, художників, лікарів, астрономів, а й в дикунському нищенні їхніх праць , в гальмуванні розвитку наукових і мистецьких шедеврів, у нетерпимому і по звіряче жорстокому ставленні до іншої, альтернативної думки, щодо християнського патологічного психозу. Після прочитання цієї книги, свідомий українець чітко усвідомить, що комуністична, нацистська, імперіалістична ідеологія є лише дрібними породженнями, нікчемними сектами юдаїзму. Жодна відома світовій цивілізації система не натворила скільки бід і нещасть людству, а пролитої юдохристиянством крові вистачить, щоб наповнити нею всі існуючі на нашій планеті океани. Цей твір здирає лицемірну овечу шкуру з лютої істоти, з потворно-хижим оскалом і доводить, що нічого гіршого в історії людства не існує, для розвитку держави, людини і нації, ніж ця чорна мордокнига, в якій все можливе зло возведене в ранг святості . Просвітлення нам усім, українці! Читаймо!
